01 лютого 2022 року
м. Черкаси
справа № 694/2290/21 провадження № 22-ц/821/321/22 категорія на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
секретар: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
03 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до відомостей, які містяться на офіційному сайті Судова влада, в провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа зі спору між тими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав № 694/563/21, провадження № 2/694/229/21 по якій рішенням суду від 10 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд зауважив, що зміна назви позову та залучення третьої особи не спростовує даного факту та не зумовлює новий спір, оскільки сторони справи, предмет і підстави позову лишилися тотожними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року як незаконну, а справу направити в інший суд для розгляду по суті.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. не врахувала, що вона приймала участь у справі № 694/563/21, провадження № 2/694/229/21, тому повинна була заявити собі самовідвід, а справу направити до Черкаського апеляційного суду для вирішення питання про передачу іншому судді або в інший суд для розгляду по суті позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 186 ЦПК України передбачає процесуальні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
П. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 273 ЦПК України).
Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожність сторін спору, тотожність предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обслуговують звернення до суду.
В своїй ухвалі суд першої інстанції зазначив, що зміна назви позову та залучення третьої особи не спростовує даного факту та не зумовлює новий спір.
Однак, згідно з приведеними вище нормами закону нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду із заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.
Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не долучив належним чином завірену копію рішення у справі № 694/563/21 від 10 серпня 2021 року на яку послався в мотивувальній частині ухвали чим позбавив апеляційний суд можливості перевірити обгрунтованість висновків суду про тотожність позовів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині передчасності постановлення ухвали суду та дають підстави для часткового її задоволення. Вимога апеляційної скарги про передачу справи до іншого суду задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством передбачений інший порядок вирішення даного питання.
Згідно норм чинного законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті, тому відмова у прийнятті позову з формальних підстав є обмеженням конституційних прав особи на доступ до правосуддя та судовий захист.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 01 лютого 2022 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко