01 лютого 2022 року
м. Черкаси
справа № 712/11000/21 провадження № 22-ц/821/293/22 категорія 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що він являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 10 липня 2017 року.
Відповідач, повинен був перерахувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складало - 8 845 грн., а не - 1 491 грн.
Проте, всупереч чинному законодавству відповідач не виплатив разову допомогу у повному розмірі, внаслідок чого позивач вимушений був звернутися до суду при цьому зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 580/4287/21 визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, станом на 01 січня 2021 року - 7 354,00 грн.
Тобто, судовим рішенням підтверджено протиправність та незаконність прийнятого рішення відповідачем. Незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятив багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам. Розрахунок моральної шкоди здійснюється наступним чином. За кожен місяць порушеного права, він оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2021 року для працездатних осіб - 6 000 грн.
Відповідач повинен був виплати щорічну разову допомогу до 05 травня в травні 2021 року. Станом на вересень 2021 року допомога у повному обсязі не виплачена та минуло 4 місяці (4 місяців * 6 000 грн. = 24 000 грн.) Враховуючи, що відповідачем було порушено його право, яке передбачено Конституцією України, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути у подвійному розмірі 48 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь держави судовий збір в розмірі 9 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що під час судового розгляду було встановлено, що позивач був обмежений у можливості розпорядитись належною йому виплатою у повному обсязі, дана ситуація мала психотравмуючий характер, у зв'язку із чим ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження її соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв'язку, оскільки для поновлення своїх прав позивачка змушена була звертатись до суду.
Розмір моральної шкоди був визначений судом виходячи із принципу розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2021 року шляхом збільшення стягнення суми моральної шкоди з 500 грн. до 48 000 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що під час розгляду справи судом не було враховано, що характер завданої моральної шкоди та її тривалість невиплатою допомоги до 05 травня в сумі 7 354 грн. спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, негативні переживання, важкість виконання повсякденних обов'язків, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Тому, розмір моральної шкоди в сумі 500 грн. не відповідає завданим стражданням позивача.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зазначено, що доводи апеляційної скарги є немотивовані і не підлягають до задоволення.
Зазначено, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив, що всі перелічені труднощі, проблеми, негаразди та страждання настали саме внаслідок бездіяльності відповідача та вини останнього. Тому, доводи апеляційної скарги є такими, що не дають підстав для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача в більшому розмірі.
1.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу положень ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судом першої інстанції було встановлено і дану обставину сторони не спростували, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже, вказаними рішеннями судів встановлено наявність факту вини відповідача, заподіяної позивачу своєю бездіяльністю.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року встановлено неправомірність дій з боку відповідача, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення виклав відповідні мотиви встановлення наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.
Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, підставою якої є встановлена рішенням адміністративного суду бездіяльність відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань буде грошова сума 500 грн.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, тривалість моральних страждань позивача у зв'язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що відшкодування моральних збитків повинно бути визначено у грошовому виразі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що в судовому засіданні не було встановлено та доведено факт заподіяння шкоди відповідачем позивачу, тому розмір стягнутої шкоди не відповідає обставинам справи та в позові необхідно відмовити.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що такі доводи відзива відповідача не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з слідуючих підстав.
Заподіяння шкоди позивачу діями відповідача встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, тому позивач в порядку цивільного судочинства був наділений правом звернення до суду за захистом своїх прав.
В своїй апеляційній скарзі позивач вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. є замалим, однак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2022 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.В. Нерушак