Житомирський апеляційний суд
Справа №296/682/20 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
31 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/682/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2021 року,ухвалене суддею Маслак В.П.
встановив:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 806/1506/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду його клопотання від 02.03.2018 за вих.№Г-1732/0/21-18 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути вказане клопотання про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного Кодексу України та правових висновків Верховного Суду.
При цьому зазначив, що такі неправомірні дії спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, адже відповідач зобов'язаний був діяти у суворій відповідності з вимогами законодавства. Маючи гарантоване законом право на отримання земельної ділянки в оренду та за наявності усіх правових підстав для його реалізації, він змушений був витрачати час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. У зв'язку з цим він був позбавлений можливості своєчасно та у повній мірі вирішувати свої побутові проблеми й задовольняти життєво-необхідні потреби. Перенесений у зв'язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім'ї та перешкоджали у повній мірі продовжувати активне громадське життя як керівника громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області», Житомирської обласної партійної організації Партії відродження села.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на свою користь 2000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу моральної шкоди. Одна лише наявність вказаного рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності такої шкоди. В свою чергу, обґрунтування розміру завданої моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої, не має правового значення для вирішення спору.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляд справи був повідомлений належними чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 10,52 га для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років (кадастровий номер 1820980300:05:000:0281), яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 30 березня 2018 року відмовило ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 806/1506/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 за вих.№Г-1732/0/21-18 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 за вих.№Г-1732/0/21-18 про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного Кодексу України та правових висновків Верховного Суду.
На виконання вказаного рішення Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області наказом № 89 від 08.08.2018 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 02.03.2018 за вих.№Г-1732/0/21-18 про надання в оренду земельної ділянки.
Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Так, відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні
Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок щодо відшкодування шкоди.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У статті 1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частинами 3,5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не надано доказів, які б вказували на факт заподіяння йому фізичних чи душевних страждань, або інших втрат немайнового характеру та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між зазначеними фактами та наслідками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року.
Однак, слід зазначити, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов'язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача щодо не розгляду клопотання позивача, зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його клопотання.
Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем порядку розгляду клопотання позивача. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок.
Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову не звернув уваги на те, що позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між зазначеними фактами та наслідками, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).
Враховуючи, що позивач у справі є громадянином, віднесеним до 2-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди.
Компенсувати Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2022 року.
Головуючий Судді