Житомирський апеляційний суд
Справа №290/583/21 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
01 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №290/583/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчука М.В. в смт. Романів,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання, як колишньої дружини, у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 05.02.2017 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області. Зазначає, що від спільного проживання з відповідачем у них народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Вказує, що на даний час їх шлюб розірвано рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13 травня 2021 року. Вказує, що відповідач добровільно не надає їй матеріальної допомоги, вона не має змоги працювати, оскільки на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, зазначає, що інших джерел доходу, окрім соціальних виплат вона немає. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача щомісячно аліменти на свою користь в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн., починаючи з дня подачі заяви до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на її утримання в розмірі 1200,00 грн., починаючи з 18 червня 2021 року до 12 вересня 2022 року. Вирішено питання судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягненні аліментів на дружину.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що у нього є непрацездатний батько - ОСОБА_5 , який через незадовільний стан свого здоров'я не працює та не має постійного доходу. Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено та не надано правову оцінку доказу, що додавався до відзиву, а саме копії трудової книжки його батька ОСОБА_5 , яка підтверджує, що він наразі ніде не працює та відповідно потребує матеріальної допомоги. Враховуючи викладене, зазначає, що він не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а тому просить скасувати рішення Романівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 вересня 2019 року та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2017 року.
Відповідно до довідок виконавчого комітету Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1297 від 03 червня 2021 року, №673, №674, №677 від 29 березня 2021 року вбачається, що спільні діти відповідача та позивача проживають разом з останньою.
Актом про фактичне проживання, складеним депутатом Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області за участі сусідів від 20 травня 2021 року підтверджується та обставина, що відповідач за місцем проживання позивача не проживає з січня 2021 року.
Згідно довідки №675 від 18.06.2021 виданої Романівським відділенням №7 УПСЗН Житомирської РДА вбачається, що ОСОБА_1 отримує щомісячну одноразову допомогу при народжені дитини у розмірі 860,00 грн. Зазначено, що інших видів допомог не отримує.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 вбачається, що останній займає посаду військовослужбовця в 10 Територіальному вузлі урядового зв'язку №3, його дохід за період з лютого 2021 року по липень 2021 року становив 82085,90 грн, аліменти за вказаний період сплачено в сумі 21100,86 грн.
Зі змісту договору найму житлового приміщення від 01.02.2021 слідує, що ОСОБА_5 винаймає житло та за користування приміщенням сплачує наймодавцеві плату у розмірі 1500 грн. Вбачається, що наймодавцем по вказаному договорі є його батько ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Сторонами не заперечується, що діти проживають з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Частинами другою, четвертою та шостою статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
У відповідності до статті 80 СК України, у разі визначення розміру аліментів одному із з подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи працює вона, а також незалежно від її матеріального становища - за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем у 10 Територіальному вузлі урядового зв'язку №3.
Відповідно до довідки про доходи, загальна сума доходу за період лютий 2021 року по липень 2021 року становить 82 085,90 грн.
Враховуючи наведені вище вимоги закону про право позивачки на матеріальне утримання від відповідача, як батька дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трьох років, й встановлені та наведені вище обставини справи, а саме, що після розірвання шлюбу діти проживають з позивачкою, а відповідач офіційно працевлаштований, має дохід, за рахунок якого здійснює сплату аліментів на дітей та утримання належного йому на праві власності нерухомого та рухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач може надавати позивачці матеріальну допомогу, яку вона потребує, у визначеному судом розмірі, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Наведений судом першої інстанції розрахунок витрат по сплаті аліментів є вірним та таким, що ґрунтується на нормах матеріального права та матеріалах справи.
У свою чергу, доказів того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу дружині суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо надання матеріальної допомоги батькові є необґрунтованими, оскільки як вбачається з копії трудової книжки, батько відповідача - ОСОБА_5 є особою працездатного віку, будь-яких обмежень щодо працевлаштування немає. Крім того, матеріали справи не містять доказів і того, що батько відповідача - ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров'я та у зв'язку з цим потребує допомоги.
Таким чином, відповідач не надав суду доказів того, що дійсно має скрутне матеріальне становище, що унеможливлює сплату ним аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трьох річного віку, отже, суд першої інстанції, визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання дружини, врахував правила статті 84, 182 СК України, дав правильну оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.
Розглядаючи справу, суд вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, врахував усі обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді