Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4364/21 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
01 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №274/4364/21 за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Большакова Т.Б. в м. Бердичеві,
У липні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11 822,12 грн за кредитним договором № б/н від 15 червня 2018 року.
В обґрунтування позову зазначало, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначає, що 15 червня 2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 15.06.2018.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
Таким чином, 15 червня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Вказує, що станом на 07.06.2021 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.12.2020 направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
Зазначає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 07.06.2021 становить 11 822 грн 12 коп. (тіло кредиту).
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором в розмірі 11 822,12 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову АТ «Універсал Банк».
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у наданих позивачем умовах та правилах надання банківських послуг відсутній підпис ОСОБА_1 . Вказує, що анкета-заява про приєднання до умов та тарифами надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» окрім анкетних даних апелянта, не містить інформації щодо обрання апелянтом виду банківських послуг, умов їх надання, відомостей про суму кредиту/кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки та строку її дії. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання апелянтом у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», паспорту споживчого кредиту «картка monobank» та тарифів. Стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі ОСОБА_1 банківської картки, відкриття йому рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якої можна було б встановити факт користування апелянтом банківською картою та наявністю у нього заборгованості за кредитом. Зазначає, що із розрахунку заборгованості вбачається, що апелянтом в період з 15.06.2018 по 07.06.2021 сплачено суму у розмірі 24 640 грн., яка в декілька разів перебільшує суму пред'явленої заборгованості. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 11 822,12 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Рішення зазначеним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15 червня 2018 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви від 15.06.2018.
В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п.2,3,5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг).
Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 07 червня 2021 року, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 15 червня 2018 року в розмірі 11 822,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Задовольняючи позов АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав в повному обсязі передбачених договором про надання банківських послуг обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, що призвело до порушення прав кредитора, тому порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ Універсал Банк запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).
Згідно з пунктом 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Однак, встановлено, що кредитний договір між АТ Універсал Банк та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком позичальнику ОСОБА_1 через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 5600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконали своєчасно і повністю, надававши кредитні ресурси в повному обсязі.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на 07 червня 2021 року, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 15 червня 2018 року в розмірі 11 822,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 20.09.2021 вбачається, що кредитний ліміт станом на 20.09.2021 становить 5600, 00 грн, а заборгованість станом на 20.09.2021 складає 11 822,12 грн. Судом апеляційної інстанції, відповідно до наданої виписки, здійснено власний розрахунок заборгованості. Відтак, відповідачем відповідно до укладеного договору №б/н від 15.06.2018 у період з 15.06.2018 по 06.04.2021 використано кредитних коштів на суму 43 654,69 грн., а на погашення заборгованості внесено 31 832,57 грн. Різниця складає 11 822,12 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь банку.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ Універсал Банк, не довів відсутність заборгованості.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись статтею 530 ЦК України обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Універсал Банк заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 11 822,12 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту, помилково прийняв до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки такий розрахунок не є належним доказом наявності за ним заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 822,12 грн, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, відповідач власного не надав, клопотань щодо витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження заборгованості за кредитним договором або клопотань про проведення по справі судової економічної експертизи, апелянтом не заявлялося.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга відповідача не містить заперечень щодо підписання між сторонами анкети-заяви, отримання та користування платіжною та банківської картою.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, незаконним, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді