Справа № 761/13/22
Провадження № 1-кс/761/750/2022
04 січня 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 ,
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван Республіки Вірменія, громадянина Вірменії, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 06.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021105050002330, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 06 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021105050002330.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050002330 від 06.07.2021, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.12.2021 підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 січня 2022 року, включно.
Метою подальшого застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання у зв'язку з необґрунтованістю підозри та відсутністю ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, вказав на можливість застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050002330 від 06.07.2021, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
13.10.2021, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва, відносно підозрюваного ОСОБА_16 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.12.2021.
07.12.2021 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_16 , строком до 10.01.2022.
Як зазначає в клопотанні слідчий, на даний час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин вчинення ОСОБА_5 зазначених кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що пом'якшують, та тих, що обтяжують покарання, а також встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, причетних до вчинених злочинів.
Таким чином, на думку слідчого, завершити розслідування до закінчення дії попередньої ухвали неможливо, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно виконати процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, а саме:
- завершити проведення 16 судових експертиз по призначеним судовим товарознавчим експертизам, експертизам матеріалів, речовим і виробів, молекулярно-генетичним експертизам, дактилоскопічним експертизам;
-здійснити переклад з вірменської на українську мову матеріалів які отримано внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій та прийняти рішення щодо їх розсекречування;
-повідомити про кінцеву підозру ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 ;
-скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування та здійснити їх переклад на вірменську мову;
-виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 спливає 10.01.2022, а для виконання вищезазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій потрібен додатковий час, слідчий, за погодженням з прокурором, просить суд продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 без визначення розміру застави, на 60 днів, звертаючи увагу суду на те, що більш м'які запобіжні заходи не є достатніми для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, слідчий вказує про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності з урахуванням тяжкості покарання; незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України слідчий обґрунтовує тим, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів, міру покарання, а також не маючи постійного місця проживання, стабільного джерела доходів, сталих родинних та соціальних зв'язків, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також продовжити свою злочинну діяльність.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі та володіючи інформацією щодо контактних номерів телефонів, анкетних даних, місця проживання потерпілих, та свідків може незаконно впливати на них, з метою зміни наданих ними показань.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , не працевлаштований та не має офіційних джерел для існування, а також не має сталих родинних та соціальних зав'язків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Вказані обставини підтверджується матеріалами, долученими слідчим до клопотання, зокрема:
-письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_20 ;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_20 , відповідно до якого останній повідомив про обставини вчиненого відносно нього кримінального правопорушення;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_20 , вказав на фото підозрюваного ОСОБА_16 , як на особу, що вчинила відносно нього злочин;
-протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, відповідно до якого під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_16 у останнього було виявлено та вилучено пластикову ємність із медичним препаратом «Цикломед» та інше;
-протоколом проведення негласних слідчих розшукових дій (спостереженням за особою);
-протоколом обшуку автомобіля марки «КІА» моделі «Seed» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_15 , в якому також перебував як пасажир підозрюваний ОСОБА_16 , у ході обшуку автомобіля виявлено та вилучено особисті речі потерпілого ОСОБА_20 , а саме: рюкзак зеленого кольору з особистими речами, мобільний телефон, головний убір, пластиковий контейнер із шуруповертом «Дніпро М», скляну пляшка із надписом «Пянка вишня»;
-висновком експетра № 052-56-2021 судово-медичної (токсикологічної) експертизи, де виявлено у крові потерпілого ОСОБА_20 циклопентолат, що є діючою речовиною медичного препарату «Цикломед», що вилучений під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_16 ;
-висновком судово-медичної експерта №042-1539-2021 від 02.12.2021 згідно якого у ОСОБА_20 виявлено легке тілесне ушкодження;
-вилученими речовими доказами та іншими матеріалами в їх сукупності.
Аналіз наявних в матеріалах клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованими йому злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчий суддя, дослідивши документи долучені до клопотання, дійшов висновку, що причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Відповідно до ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою мають враховуватися у відповідності до ч.3 ст.199 КПК України й наявність обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали клопотання містять докази існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Посилання сторони захисту на дані про особу підозрюваного, який має позитивні характеристики, не спростовують доказів того, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки наявність місця проживання, відсутність судимостей, наявність міцних соціальних зв'язків та інші обставини, що позитивно характеризують особу підозрюваного, є недостатніми стримуючими факторами уникнення встановлених ризиків враховуючи правову кваліфікацію злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий суддя вважає, що вищезазначені обставини нівелюють доводи захисника щодо відсутності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, наявність соціальних зв'язків, а також відведену йому роль у вчиненні інкримінованих правопорушень, які вчинені із застосуванням насильства, з урахуванням чого слідчий суддя не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, в даному випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Отже, слідчий суддя вважає доведеним наявність раніше заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК, на які вказує прокурор, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Також слідчий суддя вважає, що слідчим доведено й об'єктивні обставини, що полягають у неможливості завершити досудове розслідування в межах строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Таким чином, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню терміном на 60 днів, тобто до 04 березня 2022 року включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 22, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 березня 2022 року, включно.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1