Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/603/2020
21 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
за присутності:
запасних присяжних: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77, у якому
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Строк дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 11.01.2021.
Викладене у силу ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов'язок вирішити питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Прокурор, вважав, що ризики неналежної поведінки обвинувачених, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшилися та продовжують існувати у цьому кримінальному провадженні.
Представник потерпілої підтримав думку прокурора.
Захисник ОСОБА_11 просила суд відмовити у продовженні строку застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу, наполягаючи, що наведені державним обвинувачем ризики не доведені, просила змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисники ОСОБА_12 заперечував проти продовження тримання його підзахисного під вартою, вважаючи позицію прокурора необґрунтованою через недоведеність ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_10 .
Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленому законом.
Метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Частиною 3 статті 331 КПК на суд покладений обов'язок повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу.
За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою має право скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час вирішення наведеного вище питання на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.
Таким чином, суд, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.
Прокурор зазначив, що станом на день розгляду не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме можливість переховування обвинувачених від суду, а також вчинення останніми іншого кримінального правопорушення.
Беручи до уваги практику Європейського Суду, суд, вирішуючи питання розумності продовження строку подальшого утримання обвинувачених в умовах несвободи, а також для цілей з позиції Європейського Суду з прав людини та виконання положень Конвенції для того, щоб
Враховуючи практику ЄСПЛ, щоб позбавлення волі не вважалось свавільним, окрім додержання національного законодавства при застосуванні та продовженні такого заходу забезпечення, суд повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Наявність справжнього суспільного інтересу у конкретній справі, відповідно до рішень ЄСПЛ і є тими самими «особливими випадками». Тобто у конкретних справах «особливі випадки» попри презумпцію невинуватості можуть переважати правила поваги до особистої свободи та виправдовувати тримання особи під вартою.
Таким чином, суд має вивчити всі «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.
У той же час, відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції тримання під вартою має задовольнити вимогу пропорційності, з огляду також на рішення Європейського суду у справі «Ладент проти Польщі».
Надаючи оцінку зазначеним прокурором ризикам непроцесуальної поведінки обвинувачених, суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.
Серед іншого, першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність не з'явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, поруч і з іншими факторами є обов'язковою для оцінки судом обставин при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання аж до довічного позбавлення волі.
Суд бере також до уваги характер та наслідки інкримінованих обвинуваченим дій, що вчинені на замовлення, та призвели до загибелі людини.
Викладене, у сукупності, на переконання суду, свідчить про актуальність ризику переховування обвинувачених від суду, з метою уникнення покарання.
Наявність у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 певних сімейних зв'язків та постійного місця реєстрації хоч і свідчать на користь зменшення вказаного ризику, однак самі по собі, без інших вагомих обставин не мінімізують ризик переховування настільки, щоб суд дійшов висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У той же час ОСОБА_9 має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, відносно ОСОБА_10 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296 та ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
Видалене визе беззаперечно доводить, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшився та продовжує існувати.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання доцільним продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Зазначене доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строку дії застосованого до них запобіжного заходу.
З вказаних підстав суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не підлягає задоволенню.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 призвів до загибелі людини.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу відмовити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 лютого 2021 року включно.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 лютого 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж семи днів з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Присяжні:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5