Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/1882/2018
21 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77 від 23.03.2017 відносно ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень.
Рішенням суду від 07.08.2018 продовжений строк тримання обвинувачених під вартою по 05.10.2018, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не є можливим.
У зв'язку з цим судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурори наполягали на необхідності продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на їх думку, продовжує існувати суттєва ймовірність непроцесуальної поведінки обвинувачених, яка унеможливить подальший розгляд справи та винесення остаточного рішення у ній.
Обвинувачені та їх захисники заперечували проти продовження строку тримання обвинувачених під вартою, наполягаючи, що ризики не процесуальної поведінки обвинувачених стороною обвинувачення належним чином необґрунтовані, тобто є лише припущенням прокурорів.
Обвинувачений ОСОБА_5 також просив суд врахувати, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, тому просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК у разі вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.
З наведеного витікає, що, вирішуючи доцільність подальшого утримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.
Так, ризиками не процесуальної поведінки обвинувачених зазначена можливість переховування останніх від суду та вчинення ними іншого злочину.
Суд приймає до уваги, що з моменту ратифікації Законом України Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини(далі ЄСПЛ), та у силу ст. 9 КПК суд під час розгляду кримінального провадження зобов'язаний керуватися рішеннями ЄСПЛ.
Низкою рішень Європейського суду з прав людини сформульовані підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав серед іншого віднесені наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень.
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» має оцінюватись також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою, у якій його переслідували в межах закону.
Тривале тримання під вартою може бути виправдане тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Отже, суд, оцінивши вірогідність такої поведінки обвинувачених, має зробити висновок щодо значного ступеню небезпеки позапроцесуальних дій цих осіб.
Надаючи оцінку реальності існування ризику того, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 переховуватимуться від суду, суд бере до уваги, що ймовірність такої поведінки обвинувачених є достатньо високою з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм дій.
Наявність у обвинувачених сімейних зв'язків та постійного місця реєстрації не переважують вищевикладеного ризику до такого ступеню, щоб повністю його виключити
Співставлення негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді їх покарання після можливого затримання у подальшому, з засудженням, у разі доведення прокурором їх винуватості, до покарання у найближчій перспективі доводять, що цей ризик залишається достатньо високим.
Суд не може залишити поза увагою ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 засуджений за вчинення особливо тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_6 притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення низки злочинів, один з яких є особливо тяжким та вчинений із застосуванням насильства, останні офіційного та стабільного джерела доходів не мають, що обґрунтовано свідчить про те, що обвинувачені можуть вчинити новий злочин
Сукупність зазначеного доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 строку дії застосованого до них запобіжного заходу.
Частиною 3 статті 331 КПК передбачено, що під час здійснення судового провадження судом присяжних питання щодо дії запобіжного заходу вирішує головуючий.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331 КПК України, суд
Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 листопада 2018 року включно.
Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 листопада 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1