СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2548/22
ун. № 759/1369/22
31 січня 2022 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
встановив:
в січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги №01-04/13 від 03.04.2013 року в сумі 587 034,60 грн, 3% річних в сумі 19 051,99 грн, інфляційні втрати в сумі 38 191,65 грн., а всього 644 278,24 грн та судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 р. визначено головуючого суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О.
Справа передана судді 24.01.2022 року.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справу слід направити за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ, закріплений в ст. 27-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані ним послуги правової допомоги, що складається у тому числі з 25% від ринкової вартості трьох суміжних земельних ділянок площею 0,1010 га, 0,1006 га та 0,1008 га - кадастрові номери 3220881300:04:001:1907, 3220881300:04:001:1908, 3220881300:04:001:1906 - які належать ОСОБА_2 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №255796, серії ЯЛ №255797, серії ЯЛ №255798, виданих Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (розташовані на території Вишеньківської сільської ради) у розмірі 16 095,00 доларів США (еквівалент в гривні 447 119,10 грн).
Тобто більша частина заборгованості за договором про надання правової допомоги №01-04/13 від 03.04.2013 року становить саме відсоток від ринкової вартості земельних ділянок, які територіально знаходяться у Бориспільському районі Київської області.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Так, за змістом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та інше.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19 .
З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги №01-04/13 від 03.04.2013 року та додаткової угоди до нього від 15.06.2018 року, а саме в разі передачі права власності відповідачем на земельні ділянки, зазначені в предметі договору (п.1.1. додаткової угоди) відповідач сплачує позивачу відсотки від ринкової вартості вказаних земельних ділянок, які територіально відносяться до Бориспільського району Київської області, отже предметом даного договору серед іншого є нерухоме майно, для якого положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, враховуючи, що розгляд справи не розпочато, а згідно з ч.1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, вважаю, що дана позовна заява не підсудна Святошинському районному суду м. Києва, а тому підлягає передачі за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Порядок передачі справ з одного суду до іншого встановлено ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід передати на розгляд за підсудністю до належного суду, а саме до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Керуючись ч. 2 ст.27, п. 1 ч. 1 ст.28, 31,260,353 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів передати за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (вулиця Київський шлях, 72, Бориспіль, Київська обл., 08301).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Ю.О. Твердохліб