Справа № 758/4489/19
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
09 грудня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
з участю секретаря судового засідання Кулай О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2019 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з означеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 11 березня 2016 року між та відповідачем укладено договір позики №1, за умовами якого він надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3553,00 долари США. На підтвердження отриманих коштів відповідач 11 березня 2016 року написав позивачу відповідну розписку. В зазначеному договорі сторонами було узгоджено строки повернення позики та відповідальність позичальника у виді штрафу за несвоєчасне повернення позики. Однак відповідач в узгоджений строк не виконав зобов'язань за договором та суму позики позивачу не повернув, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 3553 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року становить 95 859,94 грн. У відповідності до п.9 договору позики, яким передбачено пеню за прострочення виконання зобов'язань за цим договором у розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення, позивачем також було обраховано таку пеню на розмір заборгованості відповідача, що склало 315 доларів США та в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року дорівнює 8 498,70 грн. Крім того, позивач, керуючись положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахував три проценти річних від суми позики за період прострочення, що склало 3553,00 долари США та в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року дорівнює 95 859,94 грн. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказані суми грошових коштів у загальному розмірі 7421,00 долар США, що за курсом НБУ станом на 27 березня 2019 року із розрахунку 26,98 грн. за 1 долар США становить 200 218,58 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2019 року справу було передано у провадження судді Корнілової Ж.О.
В порядку повторного авторозподілу справ між суддями 25 листопада 2020 року справу передано судді Ларіоновій Н.М., а в подальшому, 18 січня 2021 року - судді Ковбасюк О.О.
Згідно з ухвалою судді від 23 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, призначено підготовче засідання у справі.
У підготовче засідання сторони не з'явились, про дату час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином, відповідач відзиву на позов не подав, про причини неявки в засідання суд не повідомив, представник позивача подав до суду заяву про проведення підготовчого засідання без його участі та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою судді від 09 червня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 березня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір позики №1, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3553,00 долари США.
Факт отримання позики за вказаним договором та в узгодженій сумі підтверджується розпискою відповідача від 11 березня 2016 року.
Пунктом 2. договору позики визначено строк повернення позики 11 квітня 2016 року.
Пунктом 9. договору позики передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання за вказаним договором позичальник виплачує пеню в розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення повернення позики.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та умовами договору позики.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З встановлених судом обставин та з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором позики, неналежне виконання якого відповідачем є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням та штрафними санкціями.
Із урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що відповідач не спростував обставин щодо невиконання умов договору із позивачем, а також не спростував обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій, суд вважає надані позивачем в обґрунтуванням позовних вимог докази достовірними, а вимоги обґрунтованими.
Згідно з наданим позивачем розрахунком у відповідача за вказаним договором позики станом на 27 березня 2019 року виникла заборгованість за позикою в розмірі 7421,00 долар США, що за курсом НБУ станом на 27 березня 2019 року із розрахунку 26,98 грн. за 1 долар США становить 200 218,58 грн., із яких:
- сума боргу - 3553 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року складає 95 859,94 грн.;
- три проценти річних - 315 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року складає 8498,70 грн.;
- пеня - 3553 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 березня 2019 року складає 95 859,94 грн.
Судом приймається до уваги такий розрахунок, оскільки жодних належних та допустимих доказів на його спростування стороною відповідача до суду не подано.
Згідно із ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 263-268, 280-284, 288, 289, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.03.2016, що згідно наведених розрахунків станом на 27.03.2019 становить еквівалент 7421,00 доларів США та за курсом НБУ - 26,98 грн. за 1 долар США становить 200 218,58 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 14.12.2021.
Суддя О. О. Ковбасюк