Справа № 22-4876/2010р. Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.
08 липня 2010р. м. Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Савченко О.В., при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції України в Василівському районі Запорізької області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди у розмірі 173000гр.,
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, яка не була прийнята до апеляційного розгляду, як не оплачена судовим збором. Документів, які б свідчили про наявність у апелянта пільг по оплаті судового збору чи про звільнення від його оплати місцевою радою, до бюджету якої зараховується збір, до скарги долучені не були.
З цих підстав ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 було залишено без руху та запропоновано у строк до 05 липня 2010 року направити до суду апеляційної інстанції оригінал квитанції про оплату судового збору.
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, копія зазначеної ухвали судді апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2010 року була отримана ОСОБА_3 22 червня 2010 року.
Проте у встановлений строк вимогу суду щодо оплати судового збору ОСОБА_1 не виконала.
02.07.2010 року вона направила до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення її апеляційної скарги до розгляду, вважаючи безпідставною викладену в ухвалі від 18 червня 2010 року вимогу про оплату судового збору з огляду на те, що при подачі позову до суду першої інстанції нею було заявлено клопотання про відстрочку оплати судового збору і при ухваленні рішення судовий збір, який вона мала сплатити, суд відніс на рахунок держави, пославшись на ст. 88 ЦПК України.
Заявник вважає, що оскільки при поданні позовної заяви судовий збір нею сплачений не був, то за змістом пп..”г” ч.2 ст. 3 Декрету КМ України від 21.01.1993 року „Про державне мито” вказана обставина звільняє її від обов”язку оплачувати при подачі апеляційної скарги на рішення судовий збір у розмірі 50% ставки, що підлягає оплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
Між тим, відповідно до положень ст. 82 ЦПК України суд може за наявності певних підстав своєю ухвалою лише відстрочити або розстрочити оплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, повноважень зменшити або звільнити від сплати судового збору він не має і таке право ст. 88 ЦПК України також не передбачено.
Враховуючи, що з клопотанням про відстрочення або розстрочення оплати судового збору на апеляційне оскарження рішення ОСОБА_1 до апеляційного суду не зверталась, а причини невиконання вимог ухвали судді апеляційного суду від 18 червня 2010 року щодо необхідності оплати судового збору у строк до 05 липня 2010 року обумовлює особистим тлумаченням норм цивільного процесуального права, то відповідно до вимог ч.2 ст. 297, ст. 121 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід визнати неподаною та повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 121, 295, 297 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції України в Василевському районі Запорізької області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя: О.В.Савченко