Справа № 22-4793/10 Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
«05» липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Спас О.В.
Бабак А.М.
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та покладання зобов'язання виплатити перераховану суму державної соціальної допомоги,
23 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та покладання зобов'язання виплатити перераховану суму державної соціальної допомоги, в якому зазначав, що має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом - Закон) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управління ПФУ продовж 2006-2008 років таку надбавку до пенсії йому не нараховувало та не виплачувало. Просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 2006 року по 2008 рік, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн., а також за 2008 рік у сумі 1158,60 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі Запорізької області посилаючись на незаконність та необгрунтованність постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Справа прийнята до розгляду апеляційним судом Запорізької області в порядку цивільного судочинства у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» N 1691-VI від 18.02.2010. Цим Законом внесено зміни до ст. 15 ЦПК України, що визначає компетенцію судів загальної юрисдикції, яка розглядають справи в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечують сторони у справі, що позивач має статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.
На порушення вимог діючого законодавства у 2007 році вказана надбавка до пенсії позивачеві не призначалася, не нараховувалася та не виплачувалася, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007р., 2008р.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються викладеними обставинами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2009 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: