Справа № 2-а-219/2010 р.
30 червня 2010 року м. Хуст.
Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
при секретарі судового засідання Сабов О.І.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
представника відповідача Горват Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирецької сільської ради Хустського району про скасування рішення сільської ради -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив скасувати рішення Монастирецької сільської ради від 31.01.2002 року, в частині віднесення до нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади на території Монастирецької сільської ради, будівлі недіючої школи, а саме приміщення фізкабінету - об'єкт № 4, і виключити його з переліку не житлового фонду на території сільської ради та привести його у відповідність до рішення цієї ж ради, від 20 квітня 1993 року, про виділення вказаного приміщення для проживання спеціалістам освіти та охорони здоров'я.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги посилаючись на те, що відповідно до рішення Монастирецької сільської ради від 20 квітня 1993 року позивачу з його сім'єю виділено житло із фонду сільської ради, як спеціалістам освіти та охорони здоров'я, та учаснику бойових дій, воїну-афганцю. Було виділено під житло, квартиру в приміщенні старої школи 2/3 фізкабінету розміром 82 кв. м. загальної площі, з яких житлова площа становить 52 кв.м. Після звернення до відповідача про безкоштовну приватизацію комунального житла, йому було відмовлено рішенням відповідача від 20.04.2008 року. Відповідач відмовляючи йому у зверненні посилався на те, що вказаний об'єкт нерухомості віднесений до не житлового фонду комунального майна сільської ради на підставі рішення від 31.01.2002 року. З такою відмовою позивач не погоджується, так як з 1993 року після виділення йому під житло вказаного приміщення, він провів у ньому перебудову і до сьогоднішнього дня живе там з сім'єю. Вважає, що відповідач помилково включив у своє рішення від 31.12.2002 р. дані про його квартиру, як об'єкт нежитлового фонду. Позивач та його представник просили задовольнити позов у повному об'ємі.
Представник відповідача в особі Монастирецького сільського голови Горват Ю.А. позов не визнав, суду пояснив, що рішенням 21 сесії 23 скликання Монастирецької сільської ради від 31.01.2002 року приміщення недіючої школи, а саме приміщення фізкабінету - об'єкт № 4, включено до переліку не житлового фонду на території сільської ради. Тому, сільська рада не мала підстав для задоволення вимог позивача, і надання йому згоди на приватизацію житла. На даний час вказане рішення сільської ради є чинним у ньому визначено статус об'єкту нерухомості - квартири позивача, який віднесений до не житлового фонду. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до рішення Монастирецької сільської ради від 20 квітня 1993 року, з його сім'єю отримав житло із фонду сільської ради, яке виділялося спеціалістам освіти та охорони здоров'я, та йому як учаснику бойових дій, воїну-афганцю. Вказаним рішенням сесії сільської ради виділено під житло квартиру в приміщенні старої недіючої школи 2/3 - фізкабінету розміром 82 кв. м. загальної площі, з яких житлова площа становить 52 кв. м. З вказаного періоду позивач з сім'єю проживає у виділеному з комунального майна житлі, провів його переобладнання з виготовленням технічної документації в Хустському ДПТІ, яке згідно реєстру заведено під № 541 в с. Монастирець Хустського району.
Крім цього, позивач отримав у приватну власність земельну ділянку біля вказаного будинку, про що йому виданий державний акт на право приватної власності на землю серії Р4№066963 від 26.06.2003 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів за № 19923 і завірений Монастирецькою сільською радою.
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що Монастирецька сільська рада приймаючи своє рішення від 31.01.2002 року про віднесення квартири де проживає позивач, до комунального майна не житлового фонду, не взяла до уваги прийняте попереднє рішення ради від 20.04.1993 року і ту обставину, що позивач дійсно проживає у виділеній йому квартирі. Відповідач також, через відсутність фінансової можливості не може здійснити переведення вказаного об'єкту нерухомості із не житлового фонду в житловий.
Наведені вище обставини перешкоджають позивачу вирішувати питання про приватизацію ним житла, так як після звернення ним до відповідача в 2008 році по питанню приватизації, останній відмовив йому з посиланням на існуюче рішення від 21.01.2002 року „Про перелік об'єктів не житлового фонду на території Монастирецької сільської ради”. Про існування такого рішення позивач дізнався лише в 2008 році, звертаючись для вирішення питання приватизації житла.
При дослідженні рішення Монастирецької сільської ради від 21.01.2002 року, встановлено, що квартира в якій позивач проживає із сімєю з 1993 року, включена до об'єктів не житлового фонду, що фактично суперечить попередньому рішенню самого відповідача про виділення вказаного об'єкту нерухомості під житло громадянам.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає доведеними вимоги позивача та його представника, про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем рішення від 21.01.2002 року в частині віднесення його квартири до майна не житлового фонду, вказані вимоги стверджені доказами встановленими в судовому засіданні, що дає суду підстави зробити висновок про можливість задоволення позову.
Керуючись ст. ст. . 6,71,158-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Рішення 21 сесії 23 скликання Монастирецької сільської ради від 31 січня 2002 року, в частині віднесення до не житлового фонду комунальної власності територіальної громади на території Монастирецької сільської ради, будівлі недіючої школи - приміщення фізкабінету (об'єкт №4,) - визнати нечинним.
Сторонами на постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду Закарпатської області.
Головуючий: підпис Кемінь В.Д.
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського районного суду Кемінь В.Д.