Справа № 354/550/20
Провадження по справі № 2/354/129/22
21 січня 2022 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Куцого О.С.
третьої особи ОСОБА_2
представника третьої особи адвоката Проворова І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області скасування рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19.12.2019 року в частині відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача затвердити вказану технічну документацію.
В обґрунтування даного позову зазначив, що його батькові ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року належала на праві власності земельна ділянка для обслуговування будівель і споруд площею 0,095 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,103 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишивши заповіту. У 2019 році він звернувся у нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, проте державним нотаріусом йому було зазначено, що земельна ділянка не має кадастрового номера для присвоєння якого йому необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). 08.10.2019 року ним було укладено договір на виготовлення технічної документації із ФОП ОСОБА_3 , яка у грудні 2019 року була подана для затвердження до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. 23.12.2019 року відповідач листом за №З-939 повідомив його про те, що рішенням міської ради №507-37/2019 від 19 грудня 2019 року йому відмовлено у затвердженні поданої технічної документації у зв'язку зі спірним питанням(заява ОСОБА_2 ), яка нібито не погоджувала межі його земельної ділянки. З огляду на вказане рішення міської ради нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказану відмову відповідача вважає безпідставною, а бездіяльність відповідача незаконною. Посилання відповідача на необхідність погодження меж земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки стадія погодження меж при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною, підписання акта погодження меж не має самостійного значення та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою за умови правомірних дій землекористувача. Відмовивши йому у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) міська рада порушила його право на отримання земельної ділянки у власність. Із урахуванням наведеного просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 11.08.2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
03.09.2020 року від Яремчанської міської ради надійшов відзив на позов. Відповідачем зазначено, що технічна документація щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) повинна містити копію документа, що посвідчує право на землю. Із державного акту на право приватної власності серії IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року вбачається, що батькові позивача належала на праві власності земельна ділянка площею 0,198 га, позивач звернувся до землевпорядної організації із заявою на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,0944 га. Дата виготовлення технічної документації невідома, зазначено лише рік-2019, в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання дата теж відсутня. Постанова нотаріуса про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину датована 04.02.2020 року, що вказує на те, що позивач звернувся за виготовлення технічної документації до отримання відмови нотаріуса. Позивач також не надав відповідачу інформації щодо наявності інших спадкоємців ОСОБА_4 . Окрім цього, відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) включає, зокрема, документ, який підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки. Відповідно до Інструкції про встановлення(відновлення) меж земельних ділянок в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010 року закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника земельної ділянки. Проте до заяви позивача не були надані документи на підтвердження його права на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, отже ОСОБА_1 не довів свого права на виготовлення та подання такої документації. Із заяви ОСОБА_2 , що надійшла до міської ради, вбачається, що мав місце договір дарування між померлим ОСОБА_4 , а також є посилання на рішення суду без зазначення його номера і дати. На думку відповідача затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки неможливе без встановлення всіх обставин, які вплинули на поділ та часткове оформлення земельної ділянки спадкодавця іншими особами. Із урахуванням наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Куций О.С. позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити з наведених мотивів. Вказали, що батькові позивача належали на праві власності дві земельні ділянки відповідно до державного акта серії IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року. На момент смерті батька позивач був зареєстрований разом із ним та відповідно прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 та в подальшому звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав. Нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини необхідно присвоїти кадастровий номер земельній ділянці. Із цією з метою позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 , який на його замовлення виготовив технічну документацію із встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) після чого позивач звернувся у Яремчанську міську раду Івано-Франківської області із заявою про затвердження зазначеної технічної документації. Відповідач рішенням №507-37/2019 від 19 грудня 2019 року відмовив позивачу у затвердженні технічної документації із посиланням на наявність спірного питання із ОСОБА_2 , що суперечить вимогам ст.186 ЗК України відповідно до якої єдиною підставою для відмови у затвердженні технічної документації є невідповідність поданої документації вимогам чинного законодавства. Зазначили, що у власності ОСОБА_4 перебували дві земельні ділянки- для обслуговування будівель і споруд площею 0,095 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,103 га. Земельну ділянку площею 0,095 га батько позивача подарував ОСОБА_5 , проте позивач претендує на земельну ділянку площею 0,103 га, площа якої в ході проведених обстежень при виготовленні технічної документації була визначена у розмірі 0,0944 га. При цьому під час розгляду у суді у 1999 році цивільної справи про поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 батько позивача приховав інформацію про те, що він є власником земельних ділянок згідно державного акту IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року, однак у договорі дарування від 07.03.2001 року відсутнє посилання на рішення суду та зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю від 30.04.1997 року.
Представник відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у судове засідання не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та її представник адвокат Проворов І.В. у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили та вказали, що у 1997 році позивач та його бабуся ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно і рішенням суду від 12.03.1999 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 була поділена між співвласниками житлового будинку. У власності батька позивача залишилась земельна ділянка площею 0,095 га, яку він в подальшому відповідно до договору дарування від 07.03.2001 року подарував ОСОБА_2 . Таким чином, на момент смерті у власності ОСОБА_4 не перебувала будь-яка земельна ділянка, а тому позивач не міг успадкувати спірну земельну ділянку та відповідно у нього були відсутні відповідні правові підстави для виготовлення технічної документації із встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості, а тому відмова відповідача у затвердженні вказаної документації є правомірною, підстави для скасування оскаржуваного рішення міської ради відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся.
Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що батькові позивача ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі державного акту серії IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року належала земельна ділянка площею 0,198 га для обслуговування будівель та ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою м. Яремче, яка складається із земельних ділянок площею 0,095 га для обслуговування будівель та площею 0,103 га для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.03.1999 року у цивільній справі №2-163 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно, визначення порядку користування будинковолодінням і земельною ділянкою встановлено, що ОСОБА_6 є матір'ю померлої ОСОБА_8 , проведено поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 36/100 частин будинковолодіння. Залишено у власності ОСОБА_4 64/100 частин будинковолодіння. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, залишивши у користуванні ОСОБА_6 , ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,049 га, а ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,097 га. Земельну ділянку площею 0,05 га залишено у спільному користуванні згідно план-схеми земельних ділянок.
Як вбачається із договору дарування 64/100 частки житлового будинку і земельної ділянки, укладеного 07.03.2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. за реєстром № 236, ОСОБА_4 подарував належні йому 64/100 частки житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування будівель і ведення особистого підсобного господарства площею 950 кв.м., яка розташована на території м. Яремче Яремчанської міської ради ОСОБА_2 . Зазначені 64/100 частки житлового будинку належать ОСОБА_4 на підставі рішення Яремчанського міського суду від 12.03.1990 року, зареєстрованого у Коломийському БТІ 19.12.2000 року за №276. Земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії IV-ІФ №033818 від 03.04.1997 року.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №839761 від 31.03.2008 року ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0950 га, із кадастровим номером 2611000000:05:009:0160, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 07.03.2001 року зареєстрованого за №236, яка по лінії В-А межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення Відділу Держземагентства у місті Яремчому Івано-Франківської області №198 від 12.09.2013 року за ОСОБА_4 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 року в книгах записів реєстрації державних актів на землю, на території Яремчанської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1980 га від 03.04.1997 року для ОЖБ, ОСГ в АДРЕСА_1 згідно рішення Яремчанської міської ради від 18.03.1997 року №25.
Із повідомлення міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-90.202-204/115-19 від 03.06.2019 року вбачається, що у державному земельному кадастрі відсутні відомості стосовно земельної ділянки ОСОБА_4 , які можуть бути внесені виключно на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).
Із постанови державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. №28/02-31 від 04.02.2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена спадкова справа №14/2019. Спадкоємцем ОСОБА_4 за законом є його син ОСОБА_1 , який до дня смерті батька постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаною постановою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0944 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства у зв'язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на майно в тому числі витягу із Державного земельного кадастру.
08.10.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір №050/10/2019 предметом якого є надання послуг із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).
На підставі зазначеного договору ФОП ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0944 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Позивачем подано до відповідача заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Пунктом 46 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19.12.2019 року ОСОБА_9 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (оформлення спадщини) у зв'язку зі спірним питанням (заява ОСОБА_2 ).
Із заяви ОСОБА_2 від 15.10.2019 року, адресованої міському голові м. Яремче, вбачається, що остання просить не надавати згоди на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_9 , оскільки останній згідно рішення суду між ним та його батьком має у власності 0,04 га землі, однак претендує на земельну ділянку площею 0,100 га, хоча цю земельну ділянку його батько ОСОБА_4 подарував їй.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є рішення Яремчанської міської ради №507-37/2019 від 19 грудня 2019 року, яким позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його неправомірним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з п. «б» ч.1 ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною першою ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » (надалі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За правилами статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Статтею 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Відповідно до ч.1,2 ст.116 ЗК України (тут і надалі- в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч.1,2,6 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Положеннями ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною 8 ст.118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10,11 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
За приписами ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV (надалі - Закон №858-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;
Згідно ст. 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:
а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;
б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;
г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);
ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;
д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.
Стаття 22 Закону №858-IV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі:а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Згідно ст.25 вказаного Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації з землеустрою є зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом -ст. 30 Закону № 858-IV.
Відповідно до ст.50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Питання розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване статтею 55 Закону №858-IV.
Так, згідно частин першої та другої статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно ч.8 ст.55 Закону № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Натомість, відповідно до ч.9 ст.55 Закону № 858-IV у разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Згідно ч.7 ст. ст.55 Закону № 858-IV відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
З наведених норм вбачається, що Земельним кодексом України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) або надати мотивовану відмову у її затвердженні.
При цьому, відмовляючи у затвердженні технічної документації відповідний орган повинен керуватися лише тими підставами, виключний перелік яких наведено у ст.186-1 ЗК України та навести у своєму рішенні усі підстави відмови.
Як встановлено судом, у даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку зі спірним питанням(заява ОСОБА_5 ).
Крім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19.12.2019 року відповідач не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.
Вказане рішення не містить також посилання, як на підставу відмови у затвердженні поданої технічної документації із землеустрою, на наявність чи відсутність у позивача відповідного права на вказану земельну ділянку із наведенням відповідних аргументів, про що Яремчанською міською радою зазначено у відзиві на позов, а також посилання на непогодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 , про що зазначив у своєму позові ОСОБА_1 .
Водночас суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Так, ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Яремчанська міська рада Івано-Франківської області як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду даної справи не довела правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).
За таких обставин, проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19.12.2019 року у частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено, а відтак зазначене рішення у вказаній частині підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Яремчанську міську раду Івано-Франківської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0944 га суд зазначає таке.
Питання затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність належить до виключних повноважень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.
Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження технічної документації землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
У рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 року у справі №712/10864/16-а.
Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи наявність порушеного права позивача та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає, що у цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково та зобов'язати Яремчанську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
При цьому, перевірка відповідності технічної документації із землеустрою нормативно-правовим актам та містобудівній документації належить до повноважень відповідача, у зв'язку з чим Яремчанська міська рада Івано-Франківської області може прийняти рішення про затвердження або відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, якщо на підставі такої перевірки буде виявлено невідповідність вказаної документації вимогам нормативно-правових актів.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом скасування рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19 грудня 2019 року «Про розгляд земельних питань» в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та зобов'язання Яремчанську міську раду Івано-Франківської області на найближчому пленарному засіданні з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили розглянути технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача 840,80 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 2 12,78, 79, 80, 81, 116, 118, 122,186-1 ЗК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії-задовольнити частково.
Скасувати рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №507-37/2019 від 19 грудня 2019 року «Про розгляд земельних питань» в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Яремчанську міську раду Івано-Франківської області на найближчому пленарному засіданні з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили розглянути технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, місце знаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 33309833.
Третя особа: ФОП ОСОБА_3 , 778436, с. Бистриця, Надвірнянський район Івано-Франківська область.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 31 січня 2022 року.
Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук