Справа № 353/20/22
Провадження № 2/353/72/22
01 лютого 2022 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ще за життя, 27.07.2006 року, ОСОБА_3 посвідчила на її ім'я заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті майно. Звернувшись в нотаріальну контору з метою оформлення спадщини, вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Зазначає, що причиною пропуску вказаного строку було те, що вона не знала про існування заповіту, оскільки вона не являлась родичкою спадкодавиці, а лише за життя допомогала їй по господарству. Про наявний заповіт вона довідалась від старости Хотимирського старостинського округу № 3 Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області лише в другій половині літа 2021 року, повернувшись з Республіки Польща, де проживає тривалий час. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, а тому нотаріус жодних дій для її повідомлення про відкриття спадщини не вчиняв. У зв'язку з цим просила визначити їй додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входить земельна ділянка розміром 19,55 ум.кад.га, розташована на території с. Хотимир, згідно сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ № 91 від 04.11.1996 року, виданого на ім'я ОСОБА_2
13.01.2022 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз'яснено право пред'явити зустрічний позов.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Представник відповідача - Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає та просив розгляд справи провести у його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:
Судом встановлено, що згідно копії Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ № 91 від 04.11.1996 року ОСОБА_2 , на підставі рішення Хотимирської Ради народних депутатів від 08.10.1996 року № 6, належало право власності на землю в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості в розмірі 19,55 ум.кад.га. на території с. Хотимир Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3). Ще за життя ОСОБА_2 посвідчила на ім'я ОСОБА_1 (позивачка) заповіт, яким заповіла їй все належне на день смерті майно, що підтверджується копією дублікату заповіту, посвідченого Обертинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 27.07.2006 року (а.с. 6) та копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.12.2021 року про реєстрацію в спадковому реєстрі заповіту (а.с. 7).
24.11.2007 року ОСОБА_1 (позивачка) зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 11). 23.06.2020 року рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (позивачка) було розірвано та після розірвання шлюбу позивачці було залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 13-14). 20.08.2021 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 12).
Згідно довідки Хотимирського старостинського округу № 3 Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 195 від 28.07.2021 року на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрованеа та проживала одна в с. Жабокруки Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області та від її імені у виконкомі Хотимирської сільської ради посвідчувався заповіт № 46 від 27.07.2006 року, дублікат якого видано 08.07.2021 року, який зареєстрований Хотимирським старостинським округом № 3 Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за № 11 (а.с. 5).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.12.2021 року у спадковому реєстрі відсутня інформація щодо щодо заведених спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину (а.с. 9).
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Дузінкевич С.М. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак позивачка отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що вона пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини, а також на момент смерті спадкодавця не була зареєстрована за адресою померлої, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Дузінкевич С.М. № 529/01-16 від 24.12.2021 року (а.с. 8).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом даної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.
Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачці, оскільки остання після смерті ОСОБА_2 , будучи її спадкоємцем за заповітом, пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка вказувала, що вона не знала про існування заповіту, адже на момент відкриття спадщини вона не проживала по місцю реєстрації, не була родичкою спадкодавці і тільки в другій половині літа 2021 року їй стало відомо від старости Хотимирського старостинського округу № 3 Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що ОСОБА_2 посвідчила на її ім'я заповіт (вказані обставини визнано відповідачем по справі, а отже в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню).
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок N 296/5), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (пункт 2.2 глави 10 розділу II Порядку N 296/5).
Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку N 296/5).
Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку N 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, на нотаріуса покладено обов'язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Проте, з інформації зі Спадкового реєстру встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, а тому нотаріус жодних дій для повідомлення позивачки про відкриття спадщини не вчиняв, її виклик як спадкоємиця за заповітом не здійснював, у тому числі і шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. При цьому, приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Дузінкевич С.М. рекомендувала позивачці звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17, від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц.
З вказаними висновками також погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі N 484/3221/17, від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 10 січня 2019 року у справі N 263/1221/17, від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 25.03.2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 21.09.2020 року у справі N 130/2517/18, від 20.12.2021 у справі № 671/1504/20.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачка пропустила строк для звернення в нотаріальну контору з метою прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 з поважних причин, оскільки вона не була обізнана про наявність посвідченого на її ім'я заповіту, адже на час відкриття спадщини не проживала разом зі спадкодавцем, не являлась його родичем, спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, що свідчить про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи вищенаведене, позивачці слід визначити додатковий строк, достатній для подання нею в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України (в редакції 2003 р.), керуючись ст.ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини за заповітом від 27.07.2006 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який обраховувати з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА