26.01.2022 227/3279/21
(заочне)
26 січня 2022 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Савіній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Макєєвим Олександром Володимировичем, до ОСОБА_2 , третя особа - Добропільська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся адвокат Макєєв О.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Добропільська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2006 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований син колишньої власниці квартири - ОСОБА_2 . На сьогоднішній день позивач позбавлена права розпоряджання власним майном, адже в її квартирі зареєстрована стороння їй людина, яка там не проживає більше 30 років. Відповідач відмовляється добровільно знятися з реєстраційного обліку, наразі його місце проживання невідоме. На підставі викладеного позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , 1967 р.н.,таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2021 року у вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягають та не заперечують проти винесення заочного рішення. Від представника третьої особи надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі, не заперечував проти винесення рішення на розсуд суду. Від відповідача жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неявки останнього в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, неподання ним відзиву і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З урахуванням зазначених вимог Закону, суд вбачає за можливе розглянути справу без відповідача і винести заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.07.2006 року на праві приватної власності є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з Державного реєстру правочинів від 03.07.2006 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2006 року. (а.с.10,11,12)
З довідки, яка видана виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області №1114 від 26.07.2021 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , 1963 р.н., ОСОБА_3 , 1982 р.н., ОСОБА_4 , 1987 р.н., ОСОБА_2 , 1967 р.н. (а.с.7)
Позивачем також було надано до суду акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 06.07.2021 року, складений депутатом Добропільської міської ради, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_2 , 1967 р.н., зареєстрований, але не проживає понад 30 років, місце його місцезнаходження невідоме. (а.с.6)
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до вимог ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому згідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 Цивільного кодексу України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивач як власник квартири, має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй вказаним майном на власний розсуд, використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Позивач зазначає, та що не було спростовано відповідачем, що відповідач по справі ОСОБА_2 не є членом її сім"є, а є сином колишніх власників квартири - ОСОБА_5 , які продали їй вищезазначену квартиру в 2006 році. Відповідач, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 06.07.2021 року(а.с.6), в квартирі не проживає більше 30 років. В судовому засіданні також не було встановлено фактів перешкоджання з боку позивача або інших осіб в проживанні відповідача в вищевказаній квартирі позивача.
Беручи до уваги, що факт відсутності без поважних причин відповідача ОСОБА_2 у належній позивачу квартирі більше ніж один рік знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позивач довів свої вимоги щодо визнання вказаної особи такою, що втратила право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , і вони підлягають задоволенню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, в зв"язку із чим на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України " Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору, і під час звернення до суду із позовом судовий збір позивачем не сплачувався.
Таким чином, в зв"язку із повним задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України " Про судовий збір", з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 16, 317, 321, 391, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258-259, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 за позовом, поданим в її інтересах адвокатом Макєєвим Олександром Володимировичем, до ОСОБА_2 , третя особа - Добропільська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати по справі в вигляді судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок.
Направити відповідачу копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; представник позивача - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
третя особа - Добропільська міська рада, код ЄДРПОУ 32897190, адреса: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83.
Суддя В.В. Корнєєва
26.01.2022