Справа № 750/6636/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/39/22
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
засудженого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2021 року,
Цією ухвалою клопотання ОСОБА_8 про приведення вироку суду у відповідність із законодавством України шляхом вилучення з вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 09 серпня 2004 року посилання суду як на доказ на явку з повинною - повернуто заявнику.
Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд виходив з того, що наведені засудженим ОСОБА_8 доводи в обґрунтування клопотання очевидно не належать до питань, які вирішуються судом під час виконання вироку суду, оскільки питання допустимості доказу, а саме, явки з повинною, потребує дослідження та надання оцінки такому доказу по суті.
Не погодившись із рішенням суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та зобов'язати Деснянський районний суд м. Чернігова розглянути клопотання про приведення вироку у відповідність із законодавством України по суті, компетентним та законним складом суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 370 КПК України та практиці, установленій в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Наголошує, що питання яке ним ставиться перед судом не стосується перегляду вироку, а є лише приведенням вироку у відповідність із законодавством України у відповідності до взятих на себе Україною міжнародних зобов'язань.
Крім того, на думку апелянта, ставлення судді під час розгляду його клопотання є упередженим, оскільки він порушує питання щодо вироку, який і виносив суддя ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді; засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів провадження, вироком апеляційного суду Чернігівської області від 09 серпня 2004 року ОСОБА_8 засуджений за п. п. 2,4,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16.11.2004 року вирок колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області від 09.08.2004 змінено, виключено з вироку вказівки суду про визнання обтяжуючою покарання обставину - вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочину за попередньою змовою групою осіб, в іншій частині вирок залишено без змін.
Згідно з ч.1 ст. 401 КПК України редакції 1960 року, вирок апеляційного суду набирає законної сили після закінчення строку на його касаційне оскарження, а в разі подання касаційної скарги чи внесення касаційного подання, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією.
Статтею 403 КПК України визначено, що вирок, який набрав законної сили є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Аналогічні положення щодо остаточності рішення Верховного суду, набрання вироком законної сили та його обов'язковості містяться і у чинному КПК України в редакції 2012 року, який підлягає застосуванню, а зокрема в ч.5 ст. 442, 532, 533 КПК України.
Згідно з п.14 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Саме в порядку визначеному п.14 ч.1 ст. 537 КПК України, засуджений ОСОБА_8 просив суд 1 інстанції привести вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09.08.2004 року у відповідність до законодавства України шляхом вилучення з нього посилання як на доказ на явку з повинною, тобто, просить фактично переглянути законність допустимості доказу.
Про те, виходячи з аналізу вимог кримінального процесуального законодавства, в порядку виконання вироку суд не перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили, також не вирішується питання, що стосуються суті вироку та належності допустимості доказів, зокрема явки з повинною, а лише вирішуються питання, що виникли після винесення вироку у процесі його виконання.
Крім того, законність вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 09.08.2004 року відносно ОСОБА_8 , в тому числі і явки з повинною як доказу, була предметом перевірки судом касаційної інстанції, а суд 1 та апеляційної інстанції позбавлені процесуальної можливості їх повторної перевірки за результатами розгляду клопотання в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Посилання ОСОБА_8 на норми національного законодавства, Європейську Конвенцію з прав людини та на рішення Європейського суду з прав людини не спростовують вищенаведеного.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, в обраний заявником спосіб є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09.08.2004 року не може бути поставлено під сумнів, а здійснення його перегляду не є виправданим та обґрунтованим, тому висновки суду 1 інстанції про повернення клопотання засудженого про приведення вироку суду у відповідність із законодавством України є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів.
Також колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про упередженість судді суду 1 інстанції під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_8 , тому твердження апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Керуючись ст., ст. 404, 405, 419, 537,539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2021 року про повернення клопотання засудженому ОСОБА_8 про приведення вироку у відповідність із законодавством України - залишити беззмін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_3 ОСОБА_4