іменем України
31 січня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 746/402/21
Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/42/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на
рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, (суддя Тіщенко Л.В. ) ухвалене в смт. Талалаївка,
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.02.2006 року у розмірі 13030,34 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 2331,06 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10699,28 грн , а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. Свої вимоги банк мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 15.02.2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року позовні вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15.02.2006 року в сумі 2331 , 06 грн та 408,60 грн у відшкодування судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції врахував, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав можливим стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2331 , 06 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків , суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та не враховання практики розгляду аналогічних справ Верховним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач вважає вірним висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин правової позиції викладеної у постановах Верховного суду України, зокрема: від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс; від 14.12.2016 року у справі № 6-2462 цс16; від 22.03.2017 року у справі №6-2320 цс16, де зазначено про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Апеляційна скарга жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не містить жодної підстави для скасування судового рішення повністю або частково так ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, визначених ст.377 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону в оскарджуваній частині не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми кредитоної заборгованості за тілом кредиту не оскарджується, а тому в силу вимог ч.1 ст.367 ЦПК України не переглядається.
По справі встановлено, що 15.06.2006 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву для отримання кредиту, відповідно до якої відповідач уклав з банком кредитний договір № SAMDN20000005819003. Йому було надано для користування кредитними коштами кредитну картку № НОМЕР_1 . Встановлено наступні умови кредитування: кредитний ліміт 1000 грн, базову відсоткову ставку - 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному лимиту може проводитись як шляхом внесення коштів на картку позичальником, так і шляхом списання банком коштів з дебетової картки.( а.с.12)
ОСОБА_1 надавались у користування кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії до лютого 2009 року, № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2013 року ( а.с. 17) Отримання карток особисто ОСОБА_1 підтверджено скріншотами з програмного комплексу. ( а.с.94)
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав з картки кошти та поповнювала картку в період з 02.03.2006 року до 06.01.2012 року. ( а.с. 31-37) Останній платіж було здійснено 12.04.2012 року в розмірі 550 грн шляхом переведення особистих коштів з картки НОМЕР_3 на картку НОМЕР_4 поповнення картки у Срібнянському відділенні Чернігівської області.
Заперечень щодо не підписання зазначеної анкети та не отримання коштів від позивача від відповідачем не надходило і матеріали справи таких доказів не містять.
Станом на 31.07.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість у розмірі 13030,34 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 2331,06 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10699,28 грн
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, штрафами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.02.2006 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 15.02.2006 року, оскільки за умовами анкети-заяви позичальник в письмовому вигляді повинен був підтвердити факт отримання повної інформації про умови кредитування у «ПриватБанку». Таких доказів суду не надано.
Однак, в підписаній анкеті-заяві від 15.06.2006 року сторони погодили надання банком кредитних коштів на умовах сплати відсотків у розмірі 3 % в місяць з розрахунку 360 днів у році. Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції помилково в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів про укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору на певних умовах, не надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, як і не перевірив можливу зміну прізвища позивачки.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по кредиту № б/н від 15.02.2006 року проведений банком з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг в тому числі і щодо черговості зарахування коштів внесених позичальником на погашення заборгованості та з урахуванням відсоткових ставок не погоджених між сторонами, а тому не може бути покладений в основу визначення суми заборгованості по кредиту.
АТ КБ « Приват Банк» надано суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості по кредитному договору № б/н від 15.02.2006 року з урахуванням відсоткової ставки, передбаченої умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме 3 % річних.
Виходячи з приписів ч. 2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, суд апеляційної інстанції приймає поданий до апеляційного суду в якості належного доказу зазначений вище розрахунок заборгованості по кредитному договору укладеному між позивачем та відповідачем 15.02.2006 року та кладе його в основу визначення суми заборгованості.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Враховуючи, що строк дії останньої виданої позичальнику кредитної картки було встановлено до лютого 2013 року включно, то відповідно банк має право на стягнення з відповідача відсотків, нарахованих станом на дату закінчення строку дії картки (у межах строку дії договору) - по лютий 2013 року включно.
Отже, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3 % річних є обґрунтованими, оскільки вони передбачені умовами договору, який підписаний сторонами, що узгоджується з вимогами статті 1048 ЦК України, але обмежені строком дії картки.
Так, станом на 28.02.2013 року загальна сума заборгованості по кредитному договору укладеному між позивачем та відповідачкою становить 3401.99 грн, 2331,06 з них заборгованість по тілу кредиту 2331,06 грн, відсотках 1070, 93 грн.
Таким чином, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а оскарджуване рішення суду першої інстанції скасуванню в оскарджувальній частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з позовної заяви, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 13030,34 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3401.99 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 26.11 %. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2270 грн судового збору (а.с.30). У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 592.70 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (2270 грн х 26.11%). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, тобто оспорювана сума становить 10699,28 грн. Судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за відсотками у розмірі 1070, 93 грн, що становить 10 % від оспорюваної суми. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3405 грн (а.с.74). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 340.50 грн (3405 грн х 10 %) судового збору за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та змінити в частині визначення суми судового збору.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( адреса місця знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, заборгованість за відсотками по кредитному договором б/н від 15.02.2006 року в розмірі 1070,93 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( адреса місця знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50 судовий збір в сумі 933.20 грн за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: