іменем України
24 січня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/399/21
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/242/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії (суддя Карапута Л.В.), ухвалене у м.Чернігів, воний текст рішення складено 22 жовтня 2021 року,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ №28 вк/II від 15 лютого 2019 року в частині встановлення з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року надбавки позивачці за особливі умови роботи у розмірі 5% посадового окладу; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок надбавки позивачці за особливі умови роботи у період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням сплаченої їй надбавки у розмірі 5%. Позов мотивовано тим, що в період з 02 липня 1996 року по 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 працювала на різних посадах в бібліотеці Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Постановою КМУ від 30.03.2009 року №1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» в редакції від 25.03.2014 року встановлено надбавку за особливі умови роботи у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу, конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці. Наказом відповідача від 21.05.2014 року №100 вк/II всім працівникам наукової бібліотеки, в тому числі й позивачеві знято 50% надбавки за особливі умови роботи, починаючи з 01.08.2014 року, а наказом від 15.02.2109 року №28 вк/II на період з 01.08.2014 року по 31.10.2018 року встановлено надбавку в розмірі 5%. ОСОБА_1 вважає наказ №100 вк/II нікчемним з моменту його оприлюднення, оскільки до компетенції відповідача не входить скасування або зміна постанови КМУ, до того ж вказаний наказ прив'язує виплату надбавки до штатного розпису, в той час як в самому штатному розписі зміни не вносилися і розмір надбавки не зменшувався. За доводами позивачки, Чернігівським апеляційним судом у постанові від 04 грудня 2020 року по справі №750/1031/20 наказ, яким позивачці було знято надбавку у розмірі 50%, визнано таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, і такі обставини не потребують повторного доведення. ОСОБА_1 посилається, що ректор, знімаючи надбавку 50% працівникам наукової бібліотеки, не звернув увагу на те, що він може встановлювати надбавку в межах фонду оплати праці, проте не знімати, адже трудове законодавство встановлює низку гарантій захисту прав працівників на належну оплату праці.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка № 28 вк/ІІ від 15 лютого 2019 року в частині встановлення з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року надбавки ОСОБА_1 за особливі умови роботи у розмірі 5% посадового окладу; зобов'язано Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка здійснити перерахунок надбавки ОСОБА_1 за особливі умови роботи у період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 50% від посадового окладу, з урахуванням сплаченої їй надбавки у розмірі 5%; стягнуто з відповідача на користь позивачки 908 грн судового збору; стягнуто з відповідача на користь держави 908 грн судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що у період з 01.08.2014 по 31.10.2018 позивачу надбавка не виплачувалася, її розмір керівником закладу не був встановлений взагалі, а наказ ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка від 15 лютого 2019 року № 28 вк/ІІ про встановлення в тому числі і позивачу за спірний період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року надбавки за особливі умови роботи в розмірі 5% за аналогією зі статтею 5 ЦК України щодо зворотної дії правових актів не можна вважати правомірним, адже він врегулював правовідносини за минулий час і погіршив таким чином розмір оплати праці позивача з урахуванням надбавки в розмірі 50%, яку вона отримувала згідно постанови КМУ №1073 від 30.03.2009, а після внесення змін до постанови відповідач не скористався своїм правом та не встановив у вказаний період розмір надбавки у граничному розмірі 50% посадового окладу, як це передбачено Постановою КМУ №1073 в редакції від 25.03.2014. Також судом встановлено, що 50% розмір надбавки було профінансовано Міністерством освіти і науки України у повному обсязі відповідно до штатних призначень.
В апеляційній скарзі Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду по справі №750/2844/19 від 15.10.2020 року, прямо вказавши на норму права, суд скасував рішення Деснянського районного суду м.Чернігова та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.10.2019 року, яка в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковою для суду, зазначивши, що суд не може підміняти керівника установи, закладу, організації та визначати розмір надбавки за особливі умови. За доводами відповідача, надбавка встановлюється не у фіксованому розмірі - 50% від окладу, а у граничному розмірі - 50%, тобто вона може бути нарахована у розмірі 45% чи зменшена до 15%, 10%, 5% чи нуля. Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка посилається, що суд першої інстанції фактично підмінив функції керівника університету та самостійно визначив граничний розмір надбавки працівникам університету у розмірі 50%. Також відповідач вказує, що ані КЗпП України, ані Закон України «Про оплату праці», ані інші нормативно-правові акти трудового законодавства не передбачають обов'язку щодо виплати заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших виплат згідно штатного розпису. Крім того, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка зазначає, що позивачка неодноразово зверталася до суду для вирішення спору з подібними позовами з 2019 року, що свідчить про обізнаність з оспорюваним позовом, і суд повинен вирішити питання про застосування строку позовної давності незалежно від відповідної заяви сторони спору.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 02 лютого 1996 року по 26 квітня 2019 року працювала на різних посадах в бібліотеці Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка (колишній Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка) (а.с.13-15).
Постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30 вересня 2009 року «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек», яка набрала чинності з 01 жовтня 2009 року, установлено працівникам державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність та займають посади, включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 р. N 84, надбавку за особливі умови роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу.
З 11 квітня 2014 року набрали чинності зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України №1073 від 30 вересня 2009 року, згідно з якими визначено, що 50 відсотків посадового окладу становить граничний розмір надбавки, а конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці.
Наказом Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка №100 вк/ІІ від 21 травня 2014 року у зв'язку зі зміною істотних умов праці всім працівникам наукової бібліотеки, в тому числі й позивачці, знято 50% надбавки за особливі умови роботи з 1 серпня 2014 року (а.с.17).
Наказом Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка» №28 вк/ІІ від 15 лютого 2019 року всім працівникам бібліотеки, в тому числі й позивачці, встановлено надбавку за особливі умови роботи в розмірі 5 % посадового окладу з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року (а.с.18).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України).
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з положеннями статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» працівникам бібліотек можуть встановлюватися надбавки та доплати в межах затвердженого фонду оплати праці працівників бібліотек.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 89), працівникам державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність та займають посади, включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 року № 84, установлено надбавку за особливі умови роботи у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу. Конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці.
Пунктом 1 статті 48 Бюджетного Кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Встановивши, що оспорюваний наказ погіршив розмір оплати праці позивача і що фінансування фонду оплати праці на виплату надбавки працівникам бібліотеки здійснювалося у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу № 28 вк/II від 15 лютого 2019 року в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за особливі умови роботи у розмірі 5 % посадового окладу в період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року, та зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок надбавки за особливі умови роботи за вказаний період.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 750/2844/19, оскільки в зазначеній справі позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення надбавки за особливі умови роботи та предметом розгляду не були вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про встановлення надбавки за особливі умови роботи, а тому висновки суду у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові.
Суд першої інстанції не підмінив функції керівника Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка і не визначав самостійно спірну надбавку в розмірі 50% посадового окладу позивача, а зобов'язав донарахувати незаконно недоплачену її частину до розміру, який на законних підставах був визначений самим же відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачкою строку звернення до суду з позовом спростовуються приписом ч. 2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Апеляційний суд враховує, що вимоги про стягнення належної працівникові заробітної плати за своєю правовою природою є ідентичними вимогам про зобов'язання нарахувати й виплатити належну працівникові заробітну плату.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: