26 січня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 682/165/21
Провадження № 11-кп/4820/164/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021240210000016, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2021 року,-
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2021 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого:
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді 6 місяців арешту.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 30 000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Як вбачається з вироку, ОСОБА_7 в період часу з 28.07.2019 по 11.08.2020 за місцем проживання потерпілої ОСОБА_8 та в місцях її тимчасового перебування, діючи умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , у зв'язку з чим його чотири рази притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Зокрема, 28.07.2019 близько 11:10 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2019 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.
29.09.2019 близько 18:50 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2020 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі закрито у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
17.05.2020 близько 10:30 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2020 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 60 годин громадських робіт.
11.08.2020 близько 19:00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в м.Нетішин Хмельницької області вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань.
Постановою Нетішинського міського суду від 18.08.2020 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 60 годин громадських робіт з направленням пройти програму для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», на строк 3 місяці.
В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення психологічного насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_8 , 5 січня 2021 року близько 18.10 год, прийшов до місця проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті триваючих особистих неприязних відносин, спровокував словесний конфлікт, під час якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 психологічне насильство, що полягало у висловлюванні на її адресу словами нецензурної лайки та погрозах фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 126-1 КК України - умисні дії, що виразились у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвели до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Також просить вирок суду в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7 скасувати, залишивши його без розгляду (ч.3 ст.129 КПК України).
Вважає, що вирок суду є неповним, незаконним, необгрунтованим, висновки суду викладені у ньому не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності.
Вказує, що суд першої інстанції обгрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 його показаннями, показаннями потерпілої, свідків та постановами про вчинення ОСОБА_7 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП. При цьому, показання свідків і обвинуваченого не конкретизовані щодо конкретних обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Зазначає, що матеріали адміністративних справ на підставі яких були винесені судові адміністративні постанови судом під час розгляду справи, не досліджувались та не аналізували. Той факт, що вони не оскаржувались обвинуваченим в апеляційному порядку не спростовує необхідність їх перевірки, дослідження самих матеріалів справ на предмет відповідності закону прийняття судових рішень в частині доведеності вини відповідно до заяв потерпілої, складених протоколів та подальших рішень суду щодо прийняття їх як докази у даній справі. У всіх постановах присутні дії, які полягали лише у висловлюванні нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, вчинення інших активних дій, не вбачається.
Сторона захисту вказує, що нецензурні висловлювання та пусті погрози не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити покарання у виді 150 годин громадських робіт. Просить направити його для проходження програми для кривдників або пробаційної програми строком на 2 місяці. Вирок в частині задоволення цивільного позову скасувати та відмовити у повному обсязі в звязку із його недоведеністю.
Вважає, що призначене судом покарання порушує його права, оскільки на досить тривалий термін ізолює його від суспільства, на даний час жодних негативних дій відносно потерпілої не вчиняє і буде намагатись не вчиняти у майбутньому, хоче проводити час із своїми дітьми, буде докладати зусиль виправити ситуацію, чим фактично досягнута мета покарання, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що його виправлення та попередження нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, яке є достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Також вказує, що моральна шкода потерпілою не доведена, оскільки жодного доказу про отримання душевних страждань потерпілою в ході розгляду справи не здобуто.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримували подані апеляційні скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника та обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ст.126-1 КК України, тобто у вчиненні злочину, за який він засуджений, за наведених в вироку обставин підтверджуються зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Дії ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно кваліфікував за ст.126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та вказував, що дійсно приходив до своєї колишньої дружини за її місцем проживання у м. Славута у дні, зазначені в обвинувальному акті. Проте приходив не для того, щоб вчиняти будь-яке насильство щодо неї, а для того, щоб примиритися з нею, знайти спільну мову, відновити сімейні відносини, побачитися з дітьми та проводити з ними час. Рішенням органу опіки йому, як батькові двох неповнолітніх дітей, встановили побачення з дітьми щосереди та щоп?ятниці з 17 по 19 год., в присутності матері. Він з таким рішенням не погоджувався, але не знав як його оскаржити. Тому приходив у той час, коли у нього виходило. Колишня дружина відмовляла йому в побаченні з дітьми, маніпулювала ними, не давала з ними спілкуватися, провокувала його. Також не знав, що у випадку вчинення перешкод у спілкуванні з дітьми, він мав право звернутися до суду. Як тільки він приходив та стукав у двері, потерпіла двері не відчиняла, а відразу викликала працівників поліції. Заперечив факти погроз з його боку, вживання нецензурної лексики до потерпілої. Постанови судів про притягнення його до адміністративної відповідальності не оскаржував, в деяких судових засіданнях брав участь. Громадські роботи йому замінили на штраф. В серпні 2020 році, будучи в знервованому стані повідомив поліцію про намір вчинити вбивство колишньої дружини, хоча справді такого наміру не мав. Іноді приходив до колишньої дружини вночі, бо ревнував, хотів перевірити, чи вона вдома. Іноді дзвонив до потерпілої, але вона не хотіла розмовляти з ним. Одного разу дуже голосно стукав та сильно вдарив у двері, але двері не вибив. Коли він приходив, то діти були вдома. 05.01.2021 він прийшов привітати дітей зі святами, однак йому двері не відкрили, а викликали поліцію. Писав дружині розписку з погрозою вчинити самогубство, оскільки дуже любив і тривалий час не міг заспокоїтися та погодитися з розірванням шлюбу. Протягом 3-х місяців проходив програму для кривдників. Просив вибачення у потерпілої, хоча не вважає, що його дії є кримінально-караними.
Суд першої інстанції повною мірою перевірив такі твердження обвинуваченого, навів спростування таких доводів обвинуваченого, з якими погоджується колегія суддів, позаяк такі доводи обвинуваченого, на переконання апеляційного суду, вказують про намагання обвинуваченого уникнути настання відповідальності за вчинене.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України підтверджується наступними доказами, які дослідженні судом першої інстанції, яким суд дав вірну оцінку з якою погоджується колегія суддів, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка дала суду показання, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з обвинуваченим 6 років та вони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом проживали у м. Нетішині. Під час подружнього життя ОСОБА_7 ображав її, безпідставно ревнував, застосовував до неї фізичну силу, в тому числі в присутності дітей та його батьків. Вказане стало причиною окремого проживання та звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. У квітні 2019 року вона переїхала з дітьми до своїх батьків у м. Славута. Після розірвання шлюбу, з липня 2019 року по січень 2021 року ОСОБА_7 переслідував її, систематично вчиняв психологічне насильство щодо неї, в присутності дітей погрожував фізичною розправою, зокрема, облити кислотою, підпалити, вбити, тероризував численними телефонними дзвінками, пошкодив її майно, вибив вхідні двері квартири, пошкодив дверний замок, кидав камінням у вікна, повідомляв поліцію про її вбивство, переслідував за місцем роботи на автомобілі. Його погрози вона сприймала реально, бо знала, що він може вдарити, пошкодити майно, порвати одяг. Така поведінка змусила її навіть звільнитися з роботи. Оскільки він забирав дітей без її дозволу, вона звернулася до служби у справах дітей. Попри рішення органу опіки про побачення батька з дітьми в певні дні та години в її присутності, він приїжджав в інший час, в основному вночі, та влаштовував скандали. Приходив в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, кричав, стукав, лякав її та дітей, її батьків, розбудив сусідів. 5 січня 2021 року близько 18.10 год він в черговий раз прийшов до неї та спровокував словесний конфлікт, під час якого ображав її словами нецензурної лайки та погрожував фізичною розправою. Вказані систематичні дії колишнього чоловіка викликали у неї моральні та душевні страждання, страх, тривогу, безсоння, порушили звичний спосіб життя, вона вимушена прикладати значних зусиль, щоб відновити свої порушені права (неодноразово звертатися до правоохоронних та судових органів). Його систематичні візити, в тому числі вночі, травмували дітей. Він продовжував їй дзвонити навіть тоді, коли кримінальне провадження перебувало у суді, бувало до 70-ти дзвінків в день, також дзвонив до її родичів. Вона вимушена була звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Рішенням Славутського міськрайонного суду від 15.04.2021р. виданий обмежувальний припис щодо ОСОБА_7 строком на 6 місяців із забороною перебувати в місці проживання (перебування) потерпілої, вести листування, телефонні перемовини, в будь-який спосіб переслідувати її. Підтримала цивільний позов та просила стягнути з винного на її користь 30 000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Просила суд призначити обвинуваченому суворе покарання, погодившись з думкою прокурора щодо призначення покарання у виді арешту.;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка дала суду показання, що є матір?ю потерпілої та вони разом проживають АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу дочка з дітьми переїхала проживати до неї, а колишній зять ОСОБА_7 почав її переслідувати. Неодноразово погрожував дочці фізичною розправою, ображав нецензурними словами, 28.07.19 вибив вхідні двері, запихав у дверний змок сірники, що тричі змінювали серцевину замка, здебільшого приїжджав вночі у стані алкогольного сп?яніння та голосно стукав у вікна та двері, кричав, нецензурно лаявся, кидав каміння у вікна, приходив з ножем до неї на роботу, погрожував, що заріже дочку, якщо та не буде з ним жити, лякав дітей, які все це чули, постійно телефонував до дочки з вимогою повернутися до нього та погрожував фізичною розправою. Був випадок, коли ОСОБА_7 в присутності дітей повісив мотузку та пригрозив вчинити самогубство. 05.01.2021р. прийшов до них близько 18 год, голосно стукав у нові двері, не зміг їх вибити, в присутності дітей ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка дала суду показання, що є сестрою потерпілої. Після розірвання шлюбу її сестра з дітьми переїхала проживати до батьків у м. Славуту, а колишній чоловік ОСОБА_7 почав її переслідувати. Неодноразово погрожував сестрі фізичною розправою, ображав нецензурними словами, в липні 2019 року вибив вхідні двері, постійно телефонував сестрі та їй, телефонував в поліцію і повідомляв про її вбивство, тримав у страху всю сім?ю та дітей. Останній раз прийшов на початку січня цього року та знову ображав та погрожував сестрі.;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка дала суду показання, що є сусідкою потерпілої, проживає на 2 поверсі. З 2019 року колишній чоловік потерпілої дуже часто приходив до неї в різний період доби, здебільшого вночі, стукав у вікна та двері, вимагав, щоб відкрили двері, потім сідав на лавку і робив вигляд, що нічого не робив, неодноразово до нього викликалася поліція, від якої він тікав, бачила вибиті двері після його візиту. 05.01.2021 він теж приходив до потерпілої, кричав, стукав у двері, вона особисто робила йому зауваження, щоб він не скандалив;
- постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2019, яка набрала законної сили 23.08.2019, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень. Цим судовим рішенням встановлено, що 28.07.2019 близько 11:10 год ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо ОСОБА_8 , а саме вчинив з нею сварку, під час якої виражався на її адресу словами нецензурної лайки, пошкодив вхідні двері, чим завдав психологічної та моральної шкоди здоров?ю ОСОБА_8 ;
- постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2020, яка набрала законної сили 10.06.2020, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі закрито у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Цим судовим рішенням встановлено, 29.09.2019 близько 18:50 год ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: висловлювався в її адресу словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров?ю потерпілої;
- постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2020, яка набрала законної сили 14.07.2020, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 60 годин громадських робіт. Встановлено, що 17.05.2020 близько 10:30 год, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої;
- постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.08.2020, яка набрала законної сили 31.08.2020, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 60 годин громадських робіт з направленням пройти програму для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», на строк 3 місяці. Встановлено, що 11.08.2020 близько 19:00 год, ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Нетішин Хмельницької області вчинив щодо колишньої дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою;
- постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.02.2021, яка набрала законної сили 16.02.2021р., якою невідбутий згідно постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.08.2020 строк адміністративного стягнення у виді 60 годин громадських робіт ОСОБА_7 замінено на штраф в сумі 255 грн;
- постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.02.2021, яка набрала законної сили 16.02.2021р., якою невідбутий згідно постанови Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2020 строк адміністративного стягнення у виді 60 годин громадських робіт у зв'язку з ухиленням ОСОБА_7 від їх відбування замінено на штраф в сумі 255 грн;
- даними довідки управління соціального захисту населення Нетішинської міської ради від 20.09.2021, згідно якої ОСОБА_7 пройшов програму соціально-психологічної корекції для осіб, які вчиняють домашнє насильство в сім'ї з 20.01.2021 по 12.05.2021 протягом 25 годин та не порушував умови програми;
- рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.04.2021р., яке набрало законної сили 18.05.2021р., яким за заявою ОСОБА_8 видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_7 строком на 6 місяців із забороною в будь-який спосіб спілкуватися та переслідувати її. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_7 щоденно здійснює по декілька телефонних дзвінків через малий проміжок часу, чим вчиняє психологічне насильство щодо заявниці;
- рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.07.2019 про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- рішенням виконкому Славутської міської ради від 20.06.2019 №249 про визначення способів участі ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей, а саме встановлення днів зустрічі та особистого спілкування батька з дітьми щосереди та щоп?ятниці з 17 по 19 год в присутності матері;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.01.2021, відповідно до якої поліцейський встановив високий рівень небезпеки кривдника;
- даними витягу з бази «Цунамі», згідно якої 11.08.2020 близько 15:40 до Нетішинського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що він вбив ножем свою дружину, проте факт вбивства не знайшов свого підтвердження.
Зібрані та досліджені докази давали суду підстави для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 злочину, за який його засуджено, тому доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, оскільки не здобуто об'єктивних та реальних доказів його вини, не можуть бути враховані, так як суперечать сукупності досліджених судом першої інстанції доказів, яким суд першої інстанції дав вірну кримінально правову оцінку.
Твердження сторони захисту про те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, так як нецензурні висловлювання та пусті погрози не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, є помилковими.
Так, об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного), у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків.
При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення зіставив фактичні обставини правопорушення в адміністративному та кримінальному провадженнях, з'ясував наявність у даній конкретній справі умов, які не виключають подвійного провадження в рамках кримінального та адміністративного права, врахував, що за фактом домашнього насильства 05 січня 2021 року ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності не притягувався, його систематичні дії призвели до психологічних страждань ОСОБА_8 та погіршення якості її життя, тобто до наслідків, які не охоплюються ст.173-2 ч.2 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і твердження сторони захисту про безпідставне та необґрунтоване задоволення цивільного позову.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди.
При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання: залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Тобто визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди складає предмет оцінної діяльності суду.
Як убачається з матеріалів провадження, вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із доведеності винуватості обвинуваченого, а для визначення розміру її грошового відшкодування судом правильно взято до уваги, що діями обвинувачуваного було заподіяно значних психологічних і моральних страждань, істотність вимушених змін в житті потерпілої, які виразилися внаслідок систематичних образ та погроз її життю і здоров'ю.
Таким чином, рішення суду щодо стягнення моральної шкоди із обвинуваченого у розмірі 30 000 грн. узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілої, а тому підстав вважати його необґрунтованим у колегії суддів немає.
Згідно вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Обираючи вид та строк покарання ОСОБА_7 , суд вірно врахував ступінь тяжкості злочину, відсутність обставини, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, яка обтяжує призначене покарання.
Врахувавши вищевикладені обставини, суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання, достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Всі встановлені судом обставини, в їх сукупності, давали суду підстави для призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ст.126-1 КК України у виді 6 місяців арешту.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з твердженням обвинуваченого в апеляційній скарзі та його захисником в апеляційному суді про призначення обвинуваченому судом явно несправедливого покарання внаслідок його суворості. Призначене судом покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для призначення більш м'якого покарання колегія суду не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України в кримінальному провадженні не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді