27 січня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/629/21
Провадження № 22-ц/4820/196/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: представника позивача, відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/629/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року в складі судді Мазурок О.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги, щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зміну способу стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів та визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким збільшити розмір та змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Печерського районного суду м.Києва від 06.03.2014р. по справі № 757/2430/14-ц, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 8000 грн. починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, матір'ю ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 22 січня 2011 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2014 року шлюб між ними було розірвано.
Однак ще до розірвання шлюбу, а саме в жовтні 2013 року, вона та син переїхали проживати до батьків її за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказувала, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2014р. з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, на обґрунтування своїх вимог про зміну способу та розміру стягнення аліментів позивач вказувала, що їх син є учнем 2-Г класу спеціалізованої школи №320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва. Також син навчається на курсах англійської мови, вартість яких на місяць становить 600 грн.
Крім того, дитина відвідує секцію по плаванню в Центрі навчання плаванню Деснянського району м. Києва, спортивні гуртки з боксу, джиу-джицу. Абонемент з плавання 600 грн. на місяць, абонемент з боксу 749 грн. на місяць, абонемент з джиу-джицу 900 грн. на місяць. З 15 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року їх син перебував на оздоровчому відпочинку в СПОРТУМІ №42 від ТОВ «НІККІ ПАРК». За цю путівку нею було сплачено 9100грн.
Її витратами на дитину також є придбання різного роду речей для загального розвитку та задоволення звичайних дитячих потреб, зокрема в вересні 2019 року нею було придбано сину електроскутер вартістю 17999грн.
Також є витрати пов'язані із здоров'ям сина, зокрема йому встановлено хронічний бронхіт, який потребує лікування, профілактики, що в свою чергу потребує постійну наявність коштів для придбання тих чи інших ліків, поїздки на море для оздоровлення, що підтверджується висновком ЛКК від 05 червня 2014 року №249 сформованим Амбулаторією сімейної медицини №3.
Згідно з проведеними розрахунками, основні витрати на утримання сина ОСОБА_3 , з урахуванням їжі, одягу, навчання, відвідування гуртків та курсів англійської мови, оздоровлення тощо, складають 16135 грн. на місяць, при цьому незаплановані витрати, до прикладу лікування дитини, можуть становити 3000-5000 грн. на місяць додатково.
З метою повного утримання своєї дитини вимушена працювати на двох роботах. Зокрема, працює в ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія «АВТОБАН» на посаді Головного фахівця тендерного відділу (основне місце роботи), заробітна плата на цій роботі становить 6800 грн. на місяць. По сумісництву, вона також працюю в ТОВ «СТОЛИЧНІ будівельні матеріали» на посаді директора і її заробітна плата на цій роботі становить 5000 грн. на місяць. Тобто загальний дохід становить близько 11000-12000грн. на місяць.
Згідно з даними Головного управління статистики у м. Києві: у фінансовій діяльності середньомісячна заробітна плата в м. Києві за січень-жовтень 2020 року становить 23000-27000грн., у сфері адміністративного обслуговування середньомісячна заробітна плата в м. Києві за січень-жовтень 2020 року становить 11500-13000грн., а у наданні інших видів послуг - 16000-28000грн. (копія витягу показників середньої заробітної плати штатних працівників за видати економічної діяльності у 2020 році Головного управління статистики у м. Києві додається). Тобто, її дохід від двох робіт не досягає навіть рівня середньої заробітної плати по м. Києву.
Батько дитини ОСОБА_2 є повністю працездатним, працює та отримує дохід. Його майновий стан значно кращий, ніж у неї. З 10 грудня 2001 року відповідач працює в ПП «ТЛС-Київ» та є директором цього підприємства. Його дохід становить близько 100000 грн. на місяць. Відповідач приховує свій дійсний майновий стан та доходи, оскільки, як їй відомо із соціальної мережі, а саме із його світлин, які там опубліковані, що відповідач протягом останніх років постійно подорожує по таким країнам, як : Мексика, Гватемала, Сальвадор, Камбоджа, Туніс, Індія та країни Європи. Майже на кожній з цих світлин відповідач коштує дорогу їжу та п'є елітні напої, одягнутий в брендовий одяг. Це пояснюється тим, що окрім основної офіційної роботи, відповідач неофіційно працює туристичним гідом, проводить екскурсії та здійснює переклади, знімається у фільмах як актор, повчає акторському мистецтву на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук, а тому має додатковий дохід, який зовсім не спів мірний із задекларованими доходами.
З огляду на наведене позивач вважала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, аніж він сплачує зараз на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року у розмірі 1/4 частини доходу, що приблизно складає 1160 грн. на місяць, що є вкрай недостатньою сумою коштів для належного утримання їх сина, тому в інтересах захисту прав дитини вона вимушена ставити питання про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення.
В обґрунтування позовної вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з нею, як матір'ю позивач вказувала, що існує постійна проблема виїзду за кордон із сином, у зв'язку з необхідністю звертатися до органу опіки та піклування за відповідним дозволом, де обов'язково повинна бути присутність відповідача - батька дитини, який не з'являється на засідання опікунської ради. Отже, враховуючи вищенаведені обставини позивач просила суд ухвалити рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року вказаний позов було задоволено частково. Ухвалено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 .. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням в частині відмови в задоволенні позову щодо зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду в цій частині, ухвалити нове, яким задоволити вказані позовні вимоги.
Апелянт вказує, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав та не надання доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, не подано докази щодо погіршення її майнового стану у порівнянні із обставинами, які існували на момент ухвалення рішення Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2014р., а також поліпшення матеріального стану відповідача. Зазначає, що для належного утримання сина та забезпечення його розвитку вимушена працювати на двох роботах. При зверненні до суду надала докази, які підтверджують її працевлаштування на двох роботах, відповідні письмові докази наявні в матеріалах справи. Також, зазначає, що суд, розглядаючи позов, не взяв до уваги, що фактично разом з сином проживають м. Київ, де згідно із даними Головного управління статистики у м. Київ визначено середньомісячний рівень заробітної плати, при цьому, її сукупний дохід із двох робіт не досягає рівня середньої заробітної плати по Києву.
Щодо майнового стану відповідача, то позивач вказує, що дійсний дохід відповідач приховує, фактичний його дохід ніде не показує, однак на світлинах викладених ним на його особистих сторінках в соцмережах видно, що ОСОБА_2 подорожує по різних країнах, оскільки крім основної роботи працює туристичним гідом. Згідно світлин відповідач відвідує гольф клуби, дорогі ресторани, казино, презентації, фестивалі й ці обставини не заперечував при дачі пояснень в судовому засіданні 20.10.2021р. Також ОСОБА_2 здійснює переклади, знімається у фільмах як актор та навчає акторському мистецтву від чого, відповідно має додатковий дохід.
Апелянт вказує, що батьки мають спільні обов'язки щодо утримання дітей. При цьому, відповідач за рішенням Печерського районного суду від 06.03.2014 р. сплачує аліменти у мінімальному розмірі - 1160 грн, що є вкрай недостатньою сумою коштів для належного утримання сина.
Щодо ненадання доказів щодо збільшення розміру витрат на дитину, то апелянт вказує, що при зверненні до суду нею також було надано відповідні докази того, що син відвідує секцію по плаванню в Центрі навчання плаванню Деснянського району м. Києва, спортивні гуртки з боксу, джиу-джицу. Абонемент з плавання 600 грн. на місяць, абонемент з боксу 749 грн. на місяць, абонемент з джиу-джицу 900 грн. на місяць.
З 15 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року їх син перебував на оздоровчому відпочинку в СПОРТУМІ №42 від ТОВ «НІККІ ПАРК». За цю путівку нею було сплачено 9100 грн. Крім того, є витрати пов'язані із здоров'ям сина, зокрема йому встановлено хронічний бронхіт, який потребує лікування, профілактики. Витратами на дитину також є придбання різного роду речей для загального розвитку та задоволення звичайних дитячих потреб. Проте, суд не дослідив належним чином вказані докази, які є новими в порівнянні з 2014 роком, коли було ухвалено попереднє рішення про стягнення аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог законним і обґрунтованим, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в цій частині без змін. Молодцов вказує, що надані позивачем докази базуються на припущеннях, здогадках та є свідомим наданням неправдивої інформації.
Так, щодо доказів наданих позивачкою про зайняття ним посади директора ПП «ТЛС-Київ», то відповідач вказує, що підприємство не веде свою діяльність ще з 2015 року про що є відомості в Податковій інспекції м.Києва. Довідка з роботи ПП «ТЛС-Київ» є сфабрикованим доказом. Щодо тверджень позивача по його відвідування гольф клубів, дорогих ресторанів, казино, презентацій, тощо то, на думку ОСОБА_2 , вказане є неправдивою інформацією і не може бути доказом щодо обставин справи. Крім того, не є належними доказами, які б підтверджували наявність підстав для зміни його матеріального стану і фото, викладені в соціальних мережах. Щодо посилання позивачки на його поїздки до інших країн, то зазначає, що ці фото підтверджують лише наявність в нього хобі. При цьому, зазначає, що дійсно працював туристичним гідом на умовах компенсації йому витрат організатором подорожі, тобто не отримуючи від цього доходу. Крім того, у зв'язку із карантинними заходами туристична галузь прийшла в занепад.
Також відповідач зазначає, що відомості щодо заробітної плати ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки позивачка не лише працює у ТОВ «Столичні будівельні матеріали», а є директором цього товариства. Інформація щодо розміру її заробітної плати не відповідає дійсності, оскільки умисно зменшена для уникнення податкового навантаження.
Крім того, позивачем не надано доказів понесення саме нею тих витрат на утримання сина, про які вказано в позові, не надано належного обґрунтування їх необхідності. Фактично, вважає недоведеним факт необхідності збільшення аліментів. Інші витрати, про які вказує позивачка є додатковими витратами, які є предметом окремого позову.
Також вказує, про наявність на його утриманні доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з ним, навчається в університеті, не отримує доходів та потребує його участі та підтримки.
Рішення суду в частині визначення місця проживання дитини із матір'ю, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22 січня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 17 березня 2014 року.
Під час перебування в шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 лютого 2014 року до повноліття дитини.
На даний час неповнолітній ОСОБА_3 проживає зі своєю матір'ю та перебуває на її повному утриманні.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_9 та її прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
У відповідності до ст.ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частинами першою, другою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Із огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав про зміну способу стягнення аліментів, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Така правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду касаційного цивільного суду від 12.09.2018 р. у справі № 459/2181/17.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно, посилаючись на недостатність розміру стягуваних аліментів, які були визначенні рішенням Печерського районного суду від 06 березня 2014 року, оскільки у зв'язку з тим, що дитина підросла, збільшилися витрати на її утримання, виховання і навчання. Тобто, позивач в даній цивільній справі визначила предметом позову зміну способу стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі.
Таким чином, відмова у задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів через те, що позивач не довела наявність обставин, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, щодо зміни розміру аліментів, встановлених попереднім рішенням суду, не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджується із визначеними законом способами виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Суд першої інстанції не з'ясував наявність або відсутність обставин зміни способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду, на які посилалась позивач у позовній заяві, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із огляду на матеріали справи та обсяг письмових доказів наданих сторонами, враховуючи, в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дитини, та те, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем і остання безумовно несе більші витрати на утримання дитини, розмір доходів відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів і встановлення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайнного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 січня 2022 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова