26 січня 2022 року м. Херсон
Номер справи: 663/325/21
Номер провадження: 22-ц/819/288/22
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,
суддів: Радченка С.В.,
Семиженка Г.В.
секретар Плохотніченко А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 01 липня 2021 року, у складі судді Шульги К.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком,
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком. Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року йому та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках - по 1/2 частки кожному належить двоповерховий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Відповідач чинила перешкоди у користуванні належним позивачу майном, тому він звертався до суду з позовом про встановлення порядку користування житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року було встановлено порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, виділено певні приміщення у користування, визначено об'єкти, які залишено у загальному користуванні. Після цього відповідач продовжує перешкоджати користуватися належним позивачу майном, а саме - не надає доступу до житлового будинку. Позивач звертався до суду з позовом про вселення, однак рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 квітня 2020 року йому було відмовлено у задоволенні позову, оскільки він не спростував заперечення ОСОБА_2 , про те, що вона не чинить йому перешкод, а також не надав доказів звернення до відповідачки чи правоохоронних органів з приводу неможливості користуватися належним йому майном.
На теперішній час відповідач продовжує порушувати права позивача, заявляє, що ніколи не дозволить вселитися йому у будинок та погрожує. Посилаючись на положення статей 9 ЖК України, 16, 358 ЦК України, просить вселити його до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до встановленого рішенням суду від 13.11.2018 року у справі №663/2240/15-ц порядку користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 01 липня 2021 року позов задоволено, ухвалено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 шляхом його вселення у приміщення відповідно до встановленого рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року у справі №663/2240/15-ц порядку користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку, рішенням суду визначено порядок користування вказаним будинком, однак відповідач чинить йому перешкоди у користуванні належною йому власністю і тому позивач має право на захист свого порушеного відповідачем права користування майном шляхом вселення його до будинку.
З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернулась ОСОБА_2 .. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, що вона не чинила ОСОБА_1 перешкод у вселенні та користуванні будинком. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти її доводів, вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках по Ѕ частці належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 10.06.2015 року.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року у справі №663/2240/15-ц встановлено порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 виділено житлову кімнату 1-6 площею 20.5 кв.м.; ОСОБА_2 виділено кімнату 1-4 площею 11,1 кв.м., житлову кімнату 1-7 площею 8,4 кв.м., господарські будівлі сарай літ.Б, навіс літ.К, навіс літ.В. Залишено у загальному користуванні у житловому будинку передпокій 1-1 площею 16,3 кв.м., прибудову літ.І площею 6,5 кв.м., кухню 1-3 площею 11,6 кв.м., коридор 1-5 площею 5,5 кв.м., гараж 1-2 площею 15,7 кв.м., з господарських будівель та споруд туалет літ.Т, душ літ.Д, ворота №2, вимощення 1.
Позивач вказує, що ОСОБА_2 не надає йому можливості користуватись своєю власністю, не надає ключів від спільного будинку, щоб він мав можливість вселитись у виділену йому рішенням суду кімнату.
28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 спрямував письмове повідомлення ОСОБА_2 про вселення 02.11.2020 року з 17.00 години до 18.00 години та просив здійснити передачу йому ключів від вхідних дверей. Повідомлення ОСОБА_2 не отримано, відповідно до відмітки на конверті - «немає вдома».
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звертався до Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області стосовно перешкоджання йому користуватися житловим приміщенням ОСОБА_2 .. Скадовським ВП було проведено перевірку та рекомендовано йому звернутися до суду та Скадовського районного відділу державної виконавчої служби, оскільки в діях останньої відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, а мають місце цивільно-правові відносини.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 квітня 2020 року було відмовлено у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням саме з підстав недоведеності перешкоджання ОСОБА_2 користуватися належним йому майном, судом першої інстанції під час розгляду справи в судовому засіданні було досліджено запис телефонної розмови сторін у справі, з якого вбачається, що ОСОБА_1 намагається узгодити дату і час присутності ОСОБА_2 у спірному будинку, щоб отримати ключі та мати доступ до належної йому кімнати, а ОСОБА_2 не виявляє наміру конструктивно спілкуватися.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (стаття 386 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, квартири або будинку, вимагати усунень свого порушеного права шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту порушеного права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
На підставі викладеного суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що ненадання відповідачем ключів від будинку для забезпечення вільного доступу завдає обмежень у праві користуванні житлом позивачу, який є співвласником цього будинку, отже його порушене право підлягає захисту. Позивач, як співвласник майна, має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні свого права власності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що сторони у справі, будучи співвласниками будинку АДРЕСА_1 , мають рівні права на користування цим житловим приміщенням, а тому перешкоди у володінні, користуванні та розпоряджанні належним йому майном, які чинить відповідач, мають бути усунуті у визначений позивачем спосіб.
Відповідач ніким чином не довела, що надавала чи надає доступ позивачу до належного йому житла, чи намагалась передати ключі від будинку навіть після звернення останнього до суду.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти доводів позивача, що вона не надає йому ключи від будинку, пояснила, що ключи від будинку у ОСОБА_1 були завжди і вона їх не забирала, замки не змінювала. ОСОБА_1 було засуджено до позбавлення волі і після відбування покарання до будинку він не вселявся.
З даних єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вироком місцевого Скадовського районного суду Херсонської області від 31 липня 2007 року був засуджений за статтею 286 ч.3 КК України до 9 років позбавлення волі та утримувався під вартою з 17 травня 2007 року.
З матеріалів справи в їх сукупності вбачається, що позивач з часу закінчення строку відбуття покарання намагається вселитись та проживати в належному йому на праві спільної часткової власності будинку. Так, ОСОБА_1 в вересні 2014 році звертався до суду з позовом про виділення часток у праві на сумісне майно подружжя, який рішенням апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2015 року задоволено, в 2017 році звертався до суду позовом про встановлення порядку користування житловим будинком, який рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року задоволено, в 2019 році - з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Систематичні дії відповідача щодо заперечення права позивача на будинок АДРЕСА_1 підтверджують факт її перешкоджання ОСОБА_1 у проживанні в даному будинку.
Її пояснення про те, що до позбавлення волі ОСОБА_1 мав ключі від будинку, і вона не змінювала замки, не можуть буть підставою для відмови в задоволенні позову.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що до поновлення строку апеляційного оскарження даного рішення суду першої інстанції, його було звернуто до примусового виконання, і ОСОБА_2 не допустила державних виконавців до виконання рішення суду про вселення позивача в належну йому частину будинку.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 01 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий І. В. Вейтас
Судді: С. В. Радченко
Г. В. Семиженко