Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1109/21
Номер провадження: 1-кс/511/1/22
31.01.2022 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, скаргу представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 в порядку статті 303 КПК України, -
25 листопада 2021 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана скарга, згідно якої адвокат ОСОБА_3 просить:
? постанову слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, якою частково відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12021162390000229 про визнання ОСОБА_4 потерпілим - скасувати;
?зобов'язати слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області видати ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого в рамках кримінального провадження №12021162390000229.
Адвокат ОСОБА_3 зауважив, що ОСОБА_4 в результаті ДТП було завдано фізичної та моральної шкоди.
Позиція учасників розгляду скарги.
Адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скаргу підтримали, просили задовольнити.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду скарги.
Слідчим відділом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12021162390000229 від 04 червня 2021 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Пункт п'ятий частини 1 статті 303 КПК України визначає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до пункту 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Частина п'ята статті 40 КПК України регламентує, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У п. 4 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов. Таким чином, неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, прокурором рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
При дослідженні оскаржуваної постанови, встановлено, що вона не відповідає положенням частини 5 статті 110 КПК України, оскільки не вмотивована належним чином.
Слідчий суддя зазначає, що вмотивованість постанови - це вимога до органу досудового розслідування письмово у своєму рішенні наводити, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою певного висновку. При цьому «вмотивованість» це оціночне поняття, оскільки в кожному конкретному випадку рішення повинно містити мотиви, які гуртуються на наявних матеріалах кримінального провадження та бути достатніми для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів певного учасника кримінального провадження.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2020 року по справі №991/10439/20.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», вирішуючи питання про визнання особи потерпілим, особа, яка розглядає таке звернення має з'ясувати, яку конкретно шкоду заподіяно їй злочином (моральну, фізичну чи майнову), і зазначити це в постанові. У разі установлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондувалися з нормами ч. 5 ст. 55 КПК України, адже таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути умотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Шевченко проти України від 04 квітня 2006 року (п.74), Трубніков проти Росії від 05 липня 2005 року (п.93) «виключення заявника з провадження шляхом ненадання йому статусу жертви суперечить звичайній практиці та є неприйнятним, оскільки він позбавлений можливості приймати участь в ході розслідування. Незважаючи на те, що певні слідчі дії були здійснені за скаргами заявника до вищестоящого прокурора, він був позбавлений у доступі до матеріалів справи. Його ніколи не повідомляли або не обговорювали з ним можливі докази або запропонованих свідків. Заявник не отримував жодної інформації про хід слідства, і тільки через 8 місяців від дати закриття справи він отримав копію остаточного рішення».
На підставі встановлених обставин, з метою виконання імперативних завдань кримінального провадження, слідчий суддя вбачає правові підстави для скасування вказаної постанови та вважає необхідним зобов'язати уповноважену посадову особу СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській областіповторно у відповідності до статей 55, 110, 220 КПК України прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду заяви скаржника.
Керуючись статтями 55, 220, 303, 304, 306, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 в порядку статті 303 КПК України - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 19 листопада 2021 року про відмову у залученні особи до кримінального провадження, як потерпілого та зобов'язати уповноважену посадову особу СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області повторно у відповідності до статей 55, 110, 220 КПК України прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду заяви представникаОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 від 18 листопада 2021 року.
В іншій частині відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1