Провадження: 2/484/220/22
Справа: 484/4765/21
(заочне)
26 січня 2022 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Закревського В.І.
секретар судового засідання - Фартушняк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-
В грудні 2021 року в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду адвокат Гаврилюк Т.А. з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв'язку з переходом до неї права власності на житловий будинок з надвірними спорудами.
Ухвалою судді від 09.12.2021р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті.
Ухвалою суду від 22.12.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гаврилюк Т.А. у судове засідання не з'явилися, до суду надіслала заяву із клопотанням про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, та не заперечують проти постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання вдруге не з'явився, хоча відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, буі своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомив та відзив на позов не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Первомайську Миколаївської області померла мати позивачки ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 27.08.1995 року, який посвідчено Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №2-2215, право власності на який було зареєстровано в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 04.10.1995 року, реєстровий номер: 4036.
За умовами договору купівлі-продажу від 27.08.1995 року продавець ОСОБА_2 передає за плату, а покупець ОСОБА_3 приймає у власність - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться на земельній ділянці для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадщину після її смерті фактично прийняв її чоловік ОСОБА_4 , проте за життя не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Первомайську Миколаївської області помер батько позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті, позивачці, як єдиній спадкоємиці, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №1-79, спадкова справа №363/2020 на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Право власності на вищевказаний житловий будинок зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 за №40465846, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2021 року №243609247, технічним паспортом на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами (а.с.8-12).
Вказаний житловий будинок розташований на території АДРЕСА_1 , на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку, площею 0,1000 га, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК (Бланк) від 26.06.1995 року, який зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за №4739, що підтверджується копією вказаного державного акту (а.с. 15).
Враховуючи викладене вище, на даний час позивачка позбавлена можливості оформити право власності на вказану земельну ділянку, оскільки після укладання договору купівлі-продажу вищевказаного будинку здійснення реєстрації права приватної власності на земельну ділянку матір'ю та батьком позивачки не було вирішено у зв'язку зі смертю.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (що діяв на момент вининення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Аналогічне положення знайшло своє відображення і в п.п "ґ" п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", а саме, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 Земельного Кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Згідно ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ст. 381 ЦК Ураїни садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень".
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Тож за наведених підстав, судом може бути визнано за позивачкою право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, яка передана для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК (Бланк) від 26.06.1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за №4739.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 229, 247, 263, 265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП не відомий.
Повний текст судового рішення складений 31.01.2022 року.