справа № 489/6540/21 провадження №2/489/568/22
Іменем України
31 січня 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над дитиною; призначити його опікуном дитини; стягнути з відповідач на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його донька - ОСОБА_5 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2013 шлюб між відповідачем та ОСОБА_5 було розірвано, син залишився проживати з матір'ю в належній їй квартирі. з 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_7 . ОСОБА_5 з дітьми проживали та були зареєстровані у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживають ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_9 . З дитиною він багато років не зустрічається та не спілкується, жодної участі в утриманні сина не приймає. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, після її смерті відповідальність за виховання та утримання дитини взяли на себе позивач та ОСОБА_3 (дід та баба по лінії матері). ОСОБА_10 наразі проживає з ними у квартирі АДРЕСА_2 . Інший син ОСОБА_5 . ОСОБА_7 залишився проживати разом з батьком ОСОБА_6 та бабусею ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідач, навіть після смерті матері їх спільної дитини, свої батьківські обов'язки по відношенню до сина виконувати відмовився. У вересні 2021 року позивач звернувся до служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради щодо призначення його опікуном над онуком, проте йому повідомлено, що це неможливо, оскільки ОСОБА_9 не має статусу дитини, яка позбавлена батьківського піклування, адже в нього є батько, який є його законним представником. Під час зустрічі позивача з відповідачем, останній не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно сина. За такого, позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У судове засідання, призначене на 20.01.2022, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача надав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач надав до суду письмову заяву в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти їх задоволення.
ОСОБА_3 надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності.
За приписами частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.03.2011 відповідач та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2013.
Від спільного шлюбу в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №775.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №65, ОСОБА_5 також записана матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого записаний ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 377, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 років.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис №2158, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , та відповідно дідом та бабою ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що після смерті матері ОСОБА_4 проживає в родині позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради №67/02.02.01-22/03/14/22 від 05.01.2022, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що відповідач не підтримав дитину у складну хвилину, не проявив батьківської турботи, не забрав дитину на своє виховання, не виявив бажання займатися вихованням та утриманням сина. За роки навчання дитини в школі батько жодного разу не з'являвся, шкільним життям дитини не цікавився. Відповідно до соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб стосунки дитини з батьком відсутні, родинний зв'язок з ним втрачений. Таким чином, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не проявляє батьківської турботи, не утримує дитину, не виховує, не слідкує за станом її здоров'я.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частина перша стаття 164 СК України).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи характер поведінки відповідача, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, ту обставину, що відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, повністю ухилився від виховання своєї дитини, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, визнання ним позовних вимог, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд роз'яснює відповідачу право на поновлення батьківських прав, передбачене статтею 169 СК України.
За частинами третьою, четвертою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування.
Згідно статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до статті 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Згідно подання органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність встановлення опіки над дитиною №68/02.02.01-22/03/1/22 від 05.01.2022 позивач з 09.12.2021 перебуває на обліку потенційних опікунів, є пенсіонером, отримує постійний дохід у вигляді пенсії за віком, за станом здоров'я може виконувати обов'язки опікуна, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Крім того, дитина бажає щоб позивач був її опікуном. За такого, орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради, вважає доцільним, у випадку задоволення позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав, встановити опіку над дитиною та призначити позивача її опікуном.
Тому, враховуючи задоволення судом позовної вимоги про позбавлення матері дитини батьківських прав, у зв'язку з чим дитина позбавлена батьківського піклування, а також те, що позивач займається вихованням малолітнього ОСОБА_4 , перешкод для призначення вказаної особи опікуном над останнім, відповідно до статті 64 ЦК України судом не встановлено, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача про встановлення дитині опіки та призначення опікуном позивача.
При вирішенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Приписами статті 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні в справі докази, враховуючи положення статей 166 та 182 СК України, та те, що відповідач є працездатною особою, відомості щодо знаходження на його утриманні інших осіб в матеріалах справи відсутні, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, як опікуна дитини, підлягають стягненню аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 30.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України з державного бюджету позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.
Інші 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Враховуючи те, що позивач на підставі пункту третього частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за пред'явлення позову про стягнення аліментів, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору у розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 30.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду за квитанцією № 69798 від 30.09.2021, що складає 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;
третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.
Повний текст судового рішення складено 31.01.2022.
Суддя І.В.Коваленко