справа № 487/4529/21 провадження №2/489/497/22
Іменем України
31 січня 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У липні 2021 року позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 128139888 від 15.06.2018 в загальному розмірі 19199,37 грн., 2270,00 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що 15.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №128139888. Пунктом 1.1 договору встановлено, що Товариство зобов'язалось надати позичальнику кредит в сумі 4000,00 грн. Пунктом 1.2 договору встановлено строк дії договору з моменту його укладення 30 днів. Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 1.5 договору, становлять 605,90% річних. Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 4000,00 грн.
02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») та ТОВ «Вердікт Капітал» укладено Договір факторингу №02/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №128139888 від 15.06.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Таліон Плюс» втратив такі права. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, пені за порушення умов кредитного договору, трьох процентів річних та інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача станом на 24.05.2021 за розрахунком заборгованості становить 19199,37 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути судовий збір у сумі 2270,00 грн. та витрати на правочинну допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.07.2021 справу передано за територіальною підсудністю до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2021 у позивача витребувано виписку по особовому рахунку відповідача згідно кредитного договору №128139888 від 15.06.2018, з рухом коштів по ньому (нарахування та сплата тіла кредиту, процентів) за період вказаний у позові, докази фактичної виплати кредитних коштів та Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Ухвалою суду від 10.12.2021 витребувано у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №128139888 від 15.06.2018, з рухом коштів по ньому (нарахування та сплата тіла кредиту, процентів) за період з 15.06.2018 по 24.05.2021, докази фактичної виплати кредитних коштів та Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.
Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 15.06.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 128139888, відповідно до умов якого, фінансова установа зобов'язалась надати позичальнику грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.1 Договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надається строком на тридцять днів.
Згідно з умовами пункту 1.4 договору, на період строку, визначеного пунктом 1.3 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
За умовами пункту 1.5 договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 605,90 відсотків річних.
Згідно пункту 4.1 договору невідіменною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Укравши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений , повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Додатком № 1 до Договору № 128139888 від 15.06.2018 сторони погодили графік розрахунків та сукупну вартість кредиту.
Як слідує з матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Наданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання ухвали суду письмовими доказами підтверджується, що перерахування кредитних коштів в розмірі 4000, 00 грн. проведено відповідачу на картковий рахунок 5168-75ХХ-ХХХХ-3544 платіжним дорученням (заявою) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача від 15.06.2018.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Положення статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Приписами статті 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Таким чином наявні у справі докази підтверджують наявність між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 кредитних відносин, які оформлено договором № 128139888 від 16.06.2018, при укладенні якого його сторони узгодили усі необхідні істотні умови для такого договору.
Згідно пункту 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 681/44/15-ц.
У підтвердження набуття права вимоги стягнення заборгованості за кредитним добором № 128139888 від 16.06.2018 позивач підтвердив Договором факторингу №02/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №128139888 від 15.06.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Таким чином, звернення ТОВ «Вердикт Капітал» до суду з позовом до відповідача є правомірними.
Із доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася станом на 24.05.2021 в загальному розмірі 19199,37 грн., з якої заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 1992,00 грн. та пенею 12048,00 грн., а також 343,23 грн. три проценти річних та 816,14 грн. інфляційні втрати.
Наведена заборгованість в частині тілу кредиту, процентам та пені відповідає розміру заборгованості, що утворилася на момент набуття права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за винятком трьох процентів річних та інфляційних, нарахування яких проведено позивачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про розрахунок заборгованості за Договором № 128139888 від 15.06.2018, наданої на виконання ухвали суду.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів відповідно до умов договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість згідно розрахунку позивача, стягнення вказаної позивачем заборгованості є правомірним, за винятком пені, з якою суд не в повній мірі погоджується з огляду на таке.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 551 ЦК України).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Такого висновку дійшли й Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04.11.2015 в справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц.
Як вбачається із розрахунку позивача він просить стягнути пеню в розмірі 12048,00 грн., яка значно перевищує розмір заборгованості по кредиту та процентам, а тому з урахуванням меж судового розгляду суд вважає за можливе розмір пені до 5992,00 грн., що відповідає правовій позиції Верховного Суду від 29.09.2021 по справі № 756/1853/15-ц (провадження № 61-2565св21).
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 13143,37 грн., яка складається із 4000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1992,00 грн. процентів, 5992,00 пені, 343,23 грн. трьох процентів річних та 816,14 грн. інфляційних втрат.
Так як позов задоволено частково пропорційно задавленим позовним вимогам на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1553,81 грн. ( 2270,00 х 68,45%)
При вирішенні питання про відшкодування позивачу витрат понесених на надання правничої допомоги суд виходить з наступного.
Згідно з частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021, укладений з Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 12 від 08.03.2021 та витяг з акту про надання юридичної допомоги № 1 від 29.03.2021, яким підтверджено надання правових послуг по клієнту ОСОБА_1 на суму 20000 грн.
Платіжним дорученням № 195390019 від 02.04.2021 позивачем сплачено за надання правової допомоги АО «Лігал Ассістанс» 200000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021 та акту про надання юридичної допомоги № 1 від 23.03.2021.
З врахуванням змісту наведених документів факт підписання позовної заяви особисто директором ТОВ «Вердикт Капітал» та її подача пізніше, у червні 2021 року, не спростовують факт надання правової допомоги та понесення цих витрат позивачем.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'договір про надання правової допомогице домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Відповідно пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини третьої наведеної норми при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи наведені вимоги закону та складність справи, яка не є тяжкою, необхідністю витребування судом, спочатку в позивача, а потім в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», доказів на підтвердження фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, які не були надані позивачем разом з позовом, та перевірки заявленої у зв'язку із цим до стягнення заборгованості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, які перевищують розмір заборгованості, яку просив стягнути позивач, та частковим задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Такий висновок суду відповідає критеріям Європейського суду з прав людини при присудженні судових витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердик Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердик Капітал» заборгованість по кредитному договору № 128139888 від 15.06.2018, яка складається із 4000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1992,00 грн. процентів, 5992,00 пені, 343,23 грн. трьох процентів річних та 816,14 грн. інфляційних втрат, всього на загальному розмірі 13143,37 грн. (тринадцять тисяч сто сорок три гривні 37 коп.), а також судовий збір в сумі 1553,81 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три гривні 81 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
У іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердик Капітал» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, 5-Б;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 31.01.2022.
Суддя І.В.Коваленко