Справа № 478/1176/21 Провадження №2/478/11/2022
31.01.2022 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі : головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
позивача ОСОБА_1
представника ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Рожко Олена Олексіївна про визнання заповіту недійсним,
05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Рожко О.О., в якому просив визнати заповіт ОСОБА_4 , від 28 листопада 2003 року на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу недійсним.
08 листопада 2021 року суддею Казанківського районного суду Миколаївської області Іщенко Х.В. провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_5 про відвід головуючого судді Іщенко Х.В. по справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Рожко Олена Олексіївна, про визнання заповіту недійсним, задоволено. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2021 року справу розподілено судді Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П.
Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року у цивільній справі призначено підготовче судове засідання.
31 січня 2022 року представником позивача ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заяву про відвід головуючій судді Сябренко І.П.
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 посилаючись на те, що суддя Сябренко І.П. приймала участь при розгляді цивільної справи №478/1585/20 де ті самі позивач та відповідач, а сама справа є взаємопов'язаною з справою 478/1176/21, а також суддею вже було викладено свої міркування з приводу фактів на які вказує позивач, вважають, що за суб'єктивним критерієм у них виникають сумніви в неупередженості судді Сябренко І.П. у розгляді даної справи.
Відповідач ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заяви.
Вислухавши думку сторін щодо заявленого відводу, суд приходить такого висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Доводи позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 зводяться лише до незгоди із прийнятими суддею Сябренко І.П. судовим рішенням в іншій справі. З цього приводу, слід зауважити, що будь-яка незгода із дотриманням норм матеріального права, процесуальних норм законодавства, (вчинення чи не вчинення дій визначених процесуальним законом) під час судового розгляду судом, а також, прийнятим рішенням у справі є виключно предметом оскарження (апеляційного перегляду) рішень, ухвалених за результатами судового розгляду, а не підставою для відводу судді у цивільному провадженні. Крім того, згідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
За таких обставин, наведені представником позивача ОСОБА_2 підстави для відводу головуючої судді Сябренко І.П., не можуть бути підставами для обґрунтованих об'єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді.
Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки судді суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи те, що довіра до суду є однією із ознак, які впливають як на якість судочинства так і на утвердження поваги громадян до закону і судової влади, для того, щоби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді при вирішенні даної справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід.
Керуючись ст.ст.40, 41, 198, 260 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сябренко І.П., - задовольнити.
Відвести суддю Сябренко Ірину Петрівну від участі в розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Рожко Олена Олексіївна про визнання заповіту недійсним.
Справу передати до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області, для визначення автоматизованою системою документообігу судді для розгляду справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сябренко І.П.