Справа № 487/7213/20
Провадження № 1-кп/487/232/22
31 січня 2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020150030002934 від 01.10.2020 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ст. Княгінін Кривичського району Мінської області, є громадянином України, має вищу освіту, працює на посаді викладача ДВНЗ «Миколаївський політехнічний коледж», одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
30.09.2020 близько 15-45 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вулиці Пограничної зі сторони вулиці 2 Слобідська у напрямку до вулиці Садова в м. Миколаєві, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі перехрестя вулиці Погранична та вулиці 1 Слобідської в м. Миколаєві, та позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки керованого транспортного засобу, не надав перевагу у русі пішоходу ОСОБА_7 , яка переходила проїзну частину вулиці Пограничної справа наліво відносно напрямку руху водія ОСОБА_3 , в межах дії дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України та дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 4.16 «а», 12.1, 12.3 ПДР України, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 передньою лівою частиною керованого ним автомобіля, а саме лівою частиною накладки переднього бамперу, з подальшим розвитком контактування з лівою частиною капоту та лівим дзеркалом заднього виду. Внаслідок наїзду потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому стінок правої верхньо-щелепної пазухи, гемосинусу, забійної рани лобно-скроневої ділянки голови справа, гематоми верхньої повіки правого ока, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я на строк більше 21 доби.
Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, у вчиненні якого визнається винним.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при викладених обставинах визнав. Заявлений потерпілою цивільний позов визнає частково на суму 5000 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що 30.09.2020 приблизно о 15-30 год. він керував автомобілем «ВАЗ 21104» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Погранична від ринку Колос в напрямку вул. Садової в м. Миколаєві, у крайній лівій смузі руху. В районі перехрестя вул. Погранична з вул. 1 Слобідська, автомобіль, який рухався у середній смузі руху трошки попереду його машини, зменшив швидкість руху. На пішохідному переході пішоходів він не бачив, оскільки оглядовість йому закривав цей автомобіль. Пішохода він побачив лише в момент зіткнення, оскільки пішохід потерпіла вийшла із-за машини, яка рухалась у середній смузі. Він відразу почав гальмувати. Відразу після зіткнення він зупинився, вийшов з машини, підійшов до потерпілої, впевнився, що вона жива, після чого викликав швидку та поліцію. Потім потерпілу забрала швидка. Ввечері, після оформлення документів, він поїхав до лікарні швидкої медичної допомоги, щоб дізнатися про стан здоров'я потерпілої. Але в лікарні йому повідомили, що потерпіла пішла додому, а надати її номер телефону йому відмовили. В подальшому у слідчого він дізнався номер телефону доньки потерпілої, зателефонував їй, але вона відмовилась розмовляти та дала номер телефону сина. Він телефонував синові та запропонував матеріальну допомогу на лікування, але той йому відповів, що гроші їх не цікавлять, а цікавить результат. Поговорити з потерпілою та вибачитися він не мав змоги, оскільки йому не надавали її номер телефону. В скоєному щиро кається. Цивільний позов визнає частково, щодо розміру матеріальної шкоди не визнає вартість двох пар окулярів, оскільки не пам'ятає окулярів у потерпілої, а також заперечує проти стягнення з нього вартості ліків, які не були прописані лікарем та вартості памперсів, оскільки вони не є медичним препаратом.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 цивільний позов потерпілої підтримав, пояснив, що в зв'язку з ДТП потерпілій були завдані тілесні ушкодження. На проведення медичного обстеження потерпілої та її лікування було витрачено 11870,70 грн., що підтверджується відповідними медичними документами та квитанціями про придбання ліків, оплату медичних обстежень та придбання нових окулярів, оскільки в ДТП були пошкоджені дві пари окулярів, одна з яких була на потерпілій, а інша знаходились у неї в сумці. Крім того, внаслідок ДТП потерпілій було завдано моральну шкоду яка полягає у завданні стресу, погіршенні стану здоров'я, тривалому перебуванні на амбулаторному лікуванні, порушенням укладу життя, втратою нормальних життєвих зв'язків, що вимагає він неї додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану моральну шкоду потерпіла оцінює в 120000 грн. Просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
Крім того, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується доказами - фактичними даними, отриманими у передбаченому КПК України порядку, які містяться у речових доказах, показах, зафіксованих у процесуальних документах, висновках експертів та безпосередньо досліджених судом, зокрема:
В протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.09.2020 зі схемою та таблицею зображень до нього зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась на нерегульованому пішохідному переході в районі перехрестя вулиці Погранична та вулиці 1 Слобідська в м. Миколаєві, в світлий час доби, в похмуру погоду, в дощ, автомобіль «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Погранична зі сторони вул. 2 Слобідська в напрямку вул. Садова, ширина проїзної частини в місці ДТП - 9,2 м, дорога призначена для руху в одному напрямку та має три смуги для руху шириною 3.1, 3.0,3.1 м, покриття дороги - асфальтобетонне, вологе чисте, на проїжджій частині вул. Погранична нанесена дорожня розмітка 1.5, 1.14.1 білого кольору «Пішохідний перехід», по обидва боки проїжджої частини встановлені дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід», слідів шин та слідів гальмування не виявлено, автомобіль «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 має зовнішні пошкодження: деформація лівого бокового дзеркала заднього виду, потертості та подряпини лакофарбового покриття на передньому бампері.
Відповідно до висновку експерта №687 від 03.11.20, на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система, фари головного світла та склоочисники вітрового скла автомобіля «ВАЗ 21104», р.н. НОМЕР_2 знаходились у працездатному стані.
Висновком експерта 686 від 11.11.2020 підтверджено, що на автомобілі «ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 наявна слідова інформація характерна для утворення при контактуванні з тілом пішохода. Автомобіль «ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 контактував з перешкодою (тілом пішохода) передньою лівою частиною автомобіля, а саме: лівою частиною накладки переднього бамперу, з подальшим розвитком контактування з лівою частиною капоту та лівим дзеркалом заднього огляду.
З висновку експерта №1265 від 16.10.2020 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_7 мають місце тілесні пошкодження у вигляді перелому стінок правої верхньо-щелепної пазухи, гемосинусу, забійної рани лобно-скроневої ділянки голови зправа, гематоми верхньої повіки правого ока, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я. Діагноз «струс головного мозку на фоні наслідків тяжкої травми голови та шиї з тетрапарезом, порушенням функцій тазових органів» при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався, так як являється загостренням перенесеної травми в 1991 році, які згідно п.4.7. «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень» не враховуються при оцінці ступеню тяжкості тілесних пошкоджень.
Відеозаписом, який міститься на оптичному диску «Axent» (CD-R 700MB 8 min 52x), з камер відеоспостереження, встановлених на будинку №62-А во вул. 1 Слобідська в м. Миколаєві, який отриманий слідчим в ході тимчасового доступу до речей і документів, проведеного 30.10.2020 на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2020, який досліджений в судовому засіданні та протоколом огляду предмету від 30.10.2020, підтверджуються дата, час, місце та обставини вчинення кримінального правопорушення.
З висновку експерта №20-1227 від 20.11.2020 встановлено, що водію автомобіля ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 , в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР, а саме: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». Належним чином враховуючи вимоги п. 4.16 (а) ПДР і належним виконанням вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР, водій автомобіля ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 , мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Водій автомобілю ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 , не врахував в своїх діях вимоги п.4.16(а) ПДР і його дії не відповідали вимогам п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР.
Досліджені докази судом визнані належними та допустимими, оскільки отримані у порядку встановленому КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що мають значення для кримінального провадження. Підстав для визнання доказів недопустимими судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведеною, а кваліфікацію його дій вірною.
Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Таким чином, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі, працює викладачем, раніше не судимий, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, відсутні.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, даних про його особу, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, суд вважає, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, що є необхідним й достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів, та на думку суду відповідатиме меті кримінального покарання.
В той же час, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та місце роботи, та з урахуванням висновку, яка міститься у досудовій доповіді про можливість виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, суд переконаний, що досягти мети виправлення останнього та запобігти вчиненню ним нового правопорушення можливо без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробування, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Положеннями ст.. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
Положеннями п.2 ч.1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Відповідно до приписів статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Потерпілою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди в сумі 11801,70 грн., яка складається з витрат на лікування та обстеження (вартість придбаних медикаментів та засобів медичного призначення, вартість проведення діагностики), що підтверджується відповідними квитанціями. Крім того, ОСОБА_7 заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 120 000 грн. та стягнення судових витрат в сумі 8000 грн.
14.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 , відповідно до якого останній зазначає, що потерпіла та її родина відмовилися від отримання добровільного відшкодування шкоди, та він не заперечує проти стягнення з нього на користь потерпілої 5000 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
20.12.2021 від потерпілої ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що всі медичні препарати, квитанції на придбання яких були надані разом з позовною заявою, були призначені їй лікарями в ході лікування від травм, отриманих внаслідок ДТП 30.09.2020, про що додатково надано виписки із медичної карти ОСОБА_7 від 25.10.2020 та виписки з медичної карти ОСОБА_7 від 03.12.2021, яка була надана на запит адвоката. Крім того, ОСОБА_7 мала певні вади зору, а тому мала при собі двоє окулярів (для далі та для читання), які також були при ній 30.09.2020. Внаслідок ДТП 30.09.2020 були пошкоджені окуляри для далі, які були на ній, та окуляри для читання, які знаходились у неї в сумці. Тому вартість придбання нових окулярів для далі та для читання підлягає стягненню з обвинуваченого.
24.01.2022 від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до відзиву в яких він зазначає, що внаслідок ДТП 30.09.2020 потерпілій не були завдані тілесні ушкодження, після яких необхідно було застосування підгузків «TENA», а відповідний діагноз був встановлений задовго до події 20.09.2020. Обвинувачений також не визнає позов в частині стягнення вартості окулярів, оскільки він не бав на потерпілій окулярів, а їх вартість є завищеною. Щодо вартості придбання препаратів : Енап, Темпалгін, Сонміл, Корвалтаб, Но-шпа, Триттіко, Флебодіа, Ензістал, обвинувачений зазначає, що у виписках з історії хвороби ОСОБА_7 , які додані до позову станом на 04.11.2021 такі препарати відсутні, та заявилися у виписці лікаря лише після подання ним відзиву, а тому не можуть бути прийняти судом до уваги. На думку ОСОБА_3 вартість придбаних ліків, які були призначені лікарями підтверджена на суму 4766,53 грн., а ому він погоджується з позовом в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5000 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, докази додані до позовної заяви та до відповіді на відзив, суд приходить до переконання, що цивільний позов в частині відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, завданої ОСОБА_7 внаслідок ДТП підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки призначення лікарями медичних препаратів та необхідність проведення обстеження потерпілої (аналізи крові, сечі, проведення комп'ютерної томографії) підтверджено копіями медичної карти ОСОБА_7 та виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, в тому числі від 03.12.2021, а вартість придбання медичних препаратів та медичних послуг (проведення обстеження) підтверджено відповідними квитанціями.
Крім того, внаслідок скоєння кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях які потерпіла зазнала у зв'язку з завданням їй тілесних ушкоджень, що потягло тривалий розлад здоров'я, загострення захворювань, які потерпіла мала до ДТП 30.09.2020, у душевних стражданнях, пов'язаних із отриманням сильного стресу та як наслідок необхідність звернення до лікарів, в тому числі і до лікаря-психіатра, необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя та докладати значно більше зусиль та часу для вирішення щоденних побутових потреб та організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (витрачати власні кошти на лікування, залучати сторонню допомогу для організації свого життя) та відновлення порушених прав (необхідність звернення за правовою допомогою до адвоката). При цьому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на користь потерпілої в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20000 грн., що є наближеним до 10 прожиткових мінімумів осіб, які втратили працездатність на час ухвалення вироку.
Крім того, потерпілою у позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача судових витрат - витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн..
Відповідно ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно з положеннями ст..ст. 118, 119 КПК України витрати на правову допомогу, зокрема, витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, віднесено до процесуальних витрат.
Враховуючи те, що потерпілою та її представником не надано суду жодного доказу на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а також не надано договору про надання правової допомоги, суд приходить до переконання, що вказана вимога задоволенню не підлягає.
Питання про стягнення процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 368-370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробув анням, якщо він протягом визначеного іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням - 11801,70 грн. (одинадцять тисяч вісімсот одна гривня 70 коп.) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. (двадцять тисяч гривень), а всього - 31801,70 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот одна гривня 70 коп.).
В задоволенні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення процесуальних витрат відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в дохід держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення експертиз: №687 від 03.11.2020, №686 від 11.11.2020, №20-1227 від 20.11.2020 в загальній сумі - 2998,92 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 92 коп.).
Речові докази: оптичний диск «Axent» (CD-R 700MB 8 min 52x), з відеозаписом камер відеоспостереження, встановлених на будинку АДРЕСА_3 - зберігати в матеріалах судової справи; - автомобіль «ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_2 переданий на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим власнику.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1