Справа № 487/5626/20
Провадження № 1-кп/487/222/22
27.01.2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі Головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідування за №12018150000000224 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.3 ст.15 ч.3 ст.307, ч.2 ст.310 КК України, ОСОБА_8 у скоєні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України -
У провадженні Заводського районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідування за №12018150000000224 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.3 ст.15 ч.3 ст.307, ч.2 ст.310 КК України, ОСОБА_8 у скоєні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України
07.09.2021 року адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подала до суду клопотання про скасувати арешт з наступного майна:
- мобільного телефону мапки "HUAWEI Xonor 7X" з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Водафон" номер НОМЕР_1 та картою пам'яті на 4 Gb, двох старих системних блоків, грошові кошти в розмірі 7700 доларів США які належать на праві власності ОСОБА_10 ; грошові кошти в розмірі 9900 грн., які належать на праві власності ОСОБА_11 ..
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_4 зазначила, що ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2020 року, щодо накладення арешту на вказане майно є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а також винесена з недотриманням строків визначених положеннями ст.172 КПК України.
Крім того, вказала, що вищезазначене майно, є власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та не має жодного доказового значення у даному кримінальтному провадженні, натомість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, є грубим порушенням прав власників майна.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримала. В доповнення його обгрунтування вказала, що вищезазначене майно було вилучено за місцем проживання ОСОБА_7 , під час обшуку проведеного з явним порушенням вимог діючого законодавства, про що свідчить Протокол, складений за результатами проведення даної слідчої дії, який було досліджено судом та долучено до матеріалів кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор вважав клопотання передчасно заявленим та просив відмовити у його задоволенні за необгрунтованістю, оскільки адвокатом ОСОБА_4 не доведено, що на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вказані речі та грошові кошти, з урахуванням того, що вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а досліджені на даний час судом докази, свідчать про відповідність вищезазначеного майна критеріям визначеним положеннями ст.98 КПК України.
Захисники обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_5 просили суд клопотання адвоката ОСОБА_4 задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали думку своїх захисників.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2020 року було накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 24.10.2019 року, санкціонованого слідчим суддею обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , зокрема на мобільний телефон марки "HUAWEI Xonor 7X" з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Водафон" номер НОМЕР_1 та картою пам'яті на 4 Gb, два системні блоки, грошові кошти в розмірі 10100 грн. та 7700 доларів США.
Арешт майна, слідчим суддею було застосовано з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що з врахуванням наданих стороною обвинувачення на даний час та досліджених доказів, арешт на майно накладено обґрунтовано, зазначені речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
Відповідно до приписів ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Таким чином, скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання меті кримінального провадженню, шляхом приховування, використання, передачі вказаного майна.
У противагу вищевикладеному, заявником не доведено, що на даний час у кримінальному проваджені відпала потреба в арешті зазначеного майна, також суд вважає недоведеним, що вилученні речі є власністю ОСОБА_10 , а грошові кошти належать безпосередньо ОСОБА_10 та ОСОБА_13 ..
Твердження адвоката ОСОБА_4 , щодо прийняття слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва рішення про арешт майна з суттєвими порушеннями норм КПК України, були предметом перевірки Миколаївським апеляційним судом під час розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 поданої в інтересах ОСОБА_10 , за результатами розгляду якої 07.05.2020 року було прийнято рішення про залишення даної ухвали без змін.
Оцінка наданому стороною обвинувачення у якості доказу Протоколу від 24.10.2019 року, складеному за результатами проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого було вилучено вказане майно, та про недопустимість якого зазначає адвокат ОСОБА_4 , судом з урахуванням приписів ч.1 ст.89 КПК України, буде надана в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
З урахуванням зазначеного, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись ст. ст.170,174 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про скасування арешту майна від 07.09.2021 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1