Справа №470/30/20
Провадження №1-кп/477/98/22
31 січня 2022 року м. Миколаїв
Колегія суддів Жовтневого районного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020150160000014 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
В Жовтневому районному суді Миколаївської області на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12020150160000014 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Своє клопотання прокурор обгрунтував тим, що обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 31 січня 2022 року.
Підставою для продовження запобіжного заходу зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого злочину проти життя та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, проживав не за місцем реєстрації, не має міцних соціальних зв'язків, будучи раніше судимим, порушував умови іспитового строку, в зв'язку з чим покарання було замінено на позбавлення волі та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у випадку визнання його винним, може уникнути від суду.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечувала, вважала за можливе обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Посилалась на те, що обвинувачений на підставі ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, має травму ноги, має зареєстроване місце проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав його померлій матері. Також посилається на недоведеність вини обвинуваченого, зазначивши, що єдиним доказом вини є показання свідка.
Обвинувачений погодився з думкою захисника.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання, вивчивши клопотання та матеріали в межах заявленого клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому продовжений ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2021 року - по 31 січня 2022 року. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
Розглянути кримінальне провадження та ухвалити рішення до закінчення строку дії запобіжного заходу не є можливим.
Відповідно до статті 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до класифікації, наведеної у статті 12 КК України, є особливо тяжкими злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Щодо вчинення цього злочину існує обґрунтована підозра, яка була предметом дослідження під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому під час досудового розслідування.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений до затримання не був працевлаштований, постійного та стабільного джерела прибутку не мав, в офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, тривалий час проживав не за місцем реєстрації, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.
Відповідно до наданих захисником документів, а саме: довідки КП «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації Березнегуватської селищної ради» від 11.01.2022 року, інвентаризаційна справа на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в архіві відсутня.
Відповідно до наданої захисником довідки філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях, обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під медичним наглядом фахівців Миколаївської міської медичної частини, протягом 2020-2021р.р. звертався зі скаргами на стан здоров'я, йому надавалась амбулаторна медична допомога. Протягом листопада та грудня 2021 року за медичною допомогою не звертався. На теперішній час термінової медичної допомоги не потребує. В межах СІЗО утримуватись може.
Отже, документів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора обвинуваченим та його захисником не надано. Також обвинуваченим та його захисником не зазначено та не підтверджено відповідними доказами, за рахунок чого обвинувачений буде забезпечувати своє існування, а також належність та придатність для проживання будинку, в якому зареєстрований обвинувачений, та за адресою розташування якого захисник просить застосувати відносно обвинуваченого домашній арешт.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про існування ризиків того, що усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі встановлення вини обвинуваченого, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від суду, що унеможливить своєчасний та якісний розгляд кримінального провадження судом, а також продовжувати злочинну діяльність.
Як встановлено в судовому засіданні, заявлені ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились, завершити розгляд справи до завершення строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є можливим, що відповідно до ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. При цьому, обрання іншого альтернативного запобіжного заходу унеможливлений через відсутність належних та допустимих доказів такого застосування, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176, 177, 369-372 КПК України,
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів - по 31 березня 2022 року включно з утриманням його в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення тексту ухвали, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3