Справа № 472/921/21
Провадження №1-кп/472/38/22
31 січня 2022 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується питання - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153190000354 від 14.09.2021 року, за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
До Веселинівського районного суду Миколаївської області 29 листопада 2021 року надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153190000354 від 14.09.2021 року, за вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
В клопотанні зазначається, що 13.09.2021 року близько 19.00 години на АДРЕСА_1 , поряд з домоволодінням №16 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. У ході сварки у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_4 , діючи умисно, завдав ОСОБА_6 один удар камінням в ліву руку, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді суцільної рани в ділянці лівої кисті та нижній третині передпліччя, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді набряку м'яких тканин в виличній ділянці зліва та в ділянці лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні висловив думку про те, що підстав для повернення прокурору клопотання не має, клопотання складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні висловив думку про те, що клопотання прокурора має недоліки, оскільки в ньому викладено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а не у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Проте вважає, що прокурор може ці недоліки усунути під час судового розгляду по суті клопотання.
ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора та просила суд призначити судовий розгляд.
Суд, заслухавши думки прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_6 , дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогам п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору у тому випадку, якщо воно не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Системний аналіз цих норм свідчить про те, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру за своєю структурою повинно відповідати вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з урахуванням положень глави 39 КПК України, щодо діяння, вчиненого особою у стані неосудності.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як слідує зі змісту вищевказаного клопотання прокурора, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №633 від 22.11.2021 року ОСОБА_4 страждав на вроджене недоумство у вигляді: "Помірної розумової відсталості", внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Отже, ОСОБА_4 є неосудною особою, про що і зазначено в клопотанні прокурора.
Однак, у порушення вимог ч. 2 ст. 292, п. 5 ч. 2 ст. 291, ст.503 КПК України у клопотанні прокурора ОСОБА_4 сформульовано обвинувачення у вчиненні ним передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України кримінального правопорушення, а не суспільно небезпечного діяння.
Зазначене свідчить про те, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не відповідає вимогами ст. 291 КПК України, оскільки ОСОБА_4 у період часу, якому відповідає суспільно небезпечне діяння, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому у сенсі ст.ст. 11, 18, 19 КК України він не є суб'єктом кримінального правопорушення, а вчинене ним - це суспільно небезпечне діяння.
Крім того, прокурор у клопотанні неодноразово вказав, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також, звертаючись з клопотанням про застосування примусового заходу медичного характеру, прокурор виклав фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказавши при цьому, що дії останнього характеризуються умисною виною (зокрема, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно), що відповідає діянням осудної особи з огляду на таке, проте його висновки не узгоджуються з твердженням про неосудність особи, яка виключає цю форму вини.
Тобто, клопотання містить протиріччя, оскільки в формулюванні обвинувачення прокурор зазначає, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та діючи умисно, а потім прокурор зазначає, що ОСОБА_4 вчинив злочин у стані неосудності, а стан неосудності неможливий при усвідомленні своїх дій та прямому умислі.
Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, не є злочином, а є кримінальним проступком (ст. 12 КК України), а в клопотанні прокурора зазначено "скоїв злочин у стані неосудності"
Виходячи із передбачених ст. 19 КК України критеріїв, осудною є особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тоді як неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Тобто, осудність - це юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов'язкова ознака суб'єкта кримінального правопорушення та лише психічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здатна розуміти те, що чинить і тому може бути відповідальною за свої діяння. В той час, як неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки при такому стані особа під час вчинення діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної психіки, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Виходячи із положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Бажання полягає у прагненні особи досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення, а мету становить конкретно сформульоване уявлення особи про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного кримінального правопорушення, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки, зокрема, при спричиненні тілесних ушкоджень винний усвідомлює, що він завдає потерпілому шкоди його здоров'ю.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності), а бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Отже, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак кримінального правопорушення, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив кримінального правопорушення - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином, а мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, при цьому прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Тому із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 505 КПК України предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не порушується питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета й мотив є елементами суб'єктивної сторони саме кримінального правопорушення та встановлюються лише щодо осудної особи.
Таким чином, клопотання містить протиріччя в частині викладу фактичних обставин вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_4 , який перебуваючи у стані неосудності, не міг усвідомлювати суб'єктивну сторону вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння, що свідчить про відсутність умислу і мети.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 прокурору, оскільки клопотання має велику кількість порушень та невідповідностей, що в сукупності дає підстави визнати клопотання невідповідним нормам чинного кримінального процесуального законодавства.
Наявність обставин, які є підставою для повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, позбавляють можливості суд належним чином провести судове засідання і прийняти судове рішення.
Таким чином, невідповідність клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру вимогам закону позбавляє суд в подальшому розглянути кримінальне провадження по суті з дотриманням прав особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру на адекватний захист, прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності до закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153190000354 від 14.09.2021 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1