Провадження № 2/470/43/22
Справа № 470/735/21
31 січня 2022 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Михалюк С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
24 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача та третьої особи в якому зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . У вказаному будинку з 19.08.2009 року по теперішній час зареєстрований відповідач, але він не проживав в ньому жодного дня з моменту реєстрації, тобто з 2009 року, а фактично мешкав у своїх родичів по АДРЕСА_5 , а зараз взагалі проживає за межами України. Вказане створює позивачу труднощі в повній мірі розпоряджатися його правом, як власника будинку, що передбачене законодавством України. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи убачається, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , яку відповідно до рішення Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 19 листопада 2015 року №2 перейменовано на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за № 1118 та виданого 22 серпня 1995 року Державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області 23 листопада 2021 року за № 2856221612 (а.с.5-7, 9).
З довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Березнегуватської селищної ради Миколаївської області 22 грудня 2021 року за № 1166 та копії витягу від 23 грудня 2021 №1177 про зареєстрованих у житловому будинку осіб убачається, що у вказаному житловому будинку зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте згідно довідки №1096 від 01.12.2021 року виданої виконавчим комітетом Березнегуватської селищної ради Миколаївської області слідує, що він за місцем реєстрації не проживає і ніколи не проживав, а фактично весь час мешкав по АДРЕСА_5 (а.с.10-12).
Також, згідно акту обстеження, складеного депутатом Березнегуватської селищної ради Миколаївської області 01 грудня 2021 року, відповідач зареєстрований у будинку, належному позивачу, проте не проживає за місцем реєстрації з 2009 року, тобто більше десяти років ( а.с.13).
Конституцією України, ухваленої 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового Кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РС) закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РС члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РС до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується факт не проживання відповідача у будинку належному позивачу без поважних на те причин більше десяти років, тобто понад строки встановленні статтею 71 ЖК Української РС, доказів які б спростовували такі висновки та свідчили про зворотне та те, що відповідач не втратив інтересу до вказаного житла матеріали справи не містять. При цьому реєстрація відповідача створює для позивача перешкоди у користуванні житлом та позбавляє права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , належним на праві власності ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт.Березнегувате Миколаївської області, адреса реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Березнегуватська селищна рада Миколаївської області, 56203, пл.Соборно-Миколаївська,10, смт.Березнегувате, код ЄДРПОУ 04375808.
Суддя С.Ф. Орлова
Повне судове рішення складене 31 січня 2022 року.