Справа №2-892/10
пр № 6/464/23/22
28 січня 2022 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до примусового виконання,
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-892/10 та поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. В обґрунтування заяви покликається, що стягувачу стало відомо про відсутність примусового виконання рішення тільки 30 грудня 2021 року, з відповіді Державної виконавчої служби, відтак вважає що перебіг строку пред'явлення виконавчого листа до виконання починається з 30 грудня 2021 року і спливає 30 грудня 2024 року. На підтвердження відсутності виконавчих листів надають акт про не передачу документа від 31 грудня 2021 року.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого. Представником заявника подано заяву про розгляд справи у його відсутності. Їх неявка не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 січня 2010 року у справі № 2-892/10 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 41 376,04 грн заборгованості за договором № 013/08-3/3906 від 06 жовтня 2008 року.
Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили. Представником ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» отримано виконавчі листи.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 25 липня 2016 року у даній цивільній справі замінено стягувача з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Згідно з відповіддю Сихівського відділу ДВС у місті Львові ЗМУМЮ № 77521/ДВ-14 від 22 грудня 2021 року державним виконавцем, 24 червня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (п.5 ч.4 ст.12 Закону).
У відповідності до ч.1 ст.433 Цивільного процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з ч.2 ст.433 Цивільного процесуального кодексу України, заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Поважними причинами є ті обставини, були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до виконавця у визначений законом строк.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця обставина підтверджується належними та допустимими доказами; обставина свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені законом строки.
У даному випадку зазначені умови відсутні, оскільки первісний стягувач був обізнаний з наявністю рішення суду і проявляючи розумну обачність та інтерес, повинен був зацікавлений у його виконанні. Суд звертає увагу на те, що укладаючи договір про відступлення права вимоги № 114/13 від 19 листопада 2015 року заявнику мало бути відомо про всі ризики придбання права вимоги за виконавчим документом, необхідно було з'ясувати чи вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні та не допустити пропущення строку пред'явлення такого до виконання. Заявником протягом 6 років не вживались заходи для отримання інформації про стан виконавчого провадження. Надання копій запитів про звернення до виконавчої служби про стан виконавчого провадження, без надання доказів отримання таких останнім не може бути єдиною підставою для поновлення строку. Також, заявник повинен був реагувати на своєчасність надання органом виконавчої служби такої інформації.
Отже покликання позивача, що перебіг строку починається з 30 грудня 2021 року, оскільки тільки тоді ним було отримано відповідь про відсутність виконавчого листа на виконанні є безпідставним.
Слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.
Безпідставне поновлення судом строків пред'явлення виконавчих листів до виконання є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд. Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими. У рішенні Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст.6 Конвенції) «про захист прав людини і основоположних свобод».
З урахуванням наведеного, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б об'єктивну неможливість стягувача (первісного стягувача) вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред'явлення виконавчого документа до виконання у строки, визначені чинним законодавством України.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз наведеної норми приводить до висновку, що обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 висловила правову позицію, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Зважаючи на те, що ТзОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не набуло права пред'явлення виконавчого документа до виконання у цій справі, оскільки пропустив строк, відтак є правові підстави для відмови у видачі дублікату виконавчого документа.
З урахуванням, що заявником не доведено підставності вимог про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні заяви за необґрунтованістю. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258-261, 268, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до примусового виконання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.ч.5, 9 ст.268 ЦПК України.
Суддя Г.О.Шашуріна