Справа № 211/5911/21
Провадження № 2/211/1120/22
іменем України
26 січня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
секретаря Зоріної С.М.
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , та просить суд стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 82 472 (вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 34 копійки, що становить суму боргу у розмірі 63 000,00 грн., пеню в розмірі 7 % в місяць - 9 746,10 грн., подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 5 504,30 грн., З % річних - 1 144,36 грн., та 3 077,58 грн. - інфляційне збільшення та судовий збір в розмірі 908,00 грн..
В обґрунтування вимог зазначив, що 02.12.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав у борг 2206, 00 дол. США, що становить за курсом НБУ станом на 02.12.2020 року - 63000,00 грн. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про, що свідчить Договір грошової позики від 02.12.2020 року та долучена до нього розписка. Відповідно до Договору грошової позики строк надання позики становить 60 днів, до 01.02.2021 року. Однак відповідач не сплатив борг та уникає вирішення спору. У зв'язку з невиконанням та простроченням заборгованості, відповідач має сплатити інфляційні витрати в сумі 3 077,58 грн. та 3 % річних в сумі 1 144,36 грн. та 7 % в місяць пені за невчясне повернення боргу в сумі 9 746,10 грн., подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 5 504,30 грн.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову та пояснив відповідно змісту позовних вимог.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що грошові кошти за договором позики він не отримував. Він просто підписав чистий аркуш, та позивач його запевнив, що це розписка за оренду автомобіля. У відповідача була оренда автомобіля та заборгованість по оренді, яку він зобов'язався виплатити. Він був винний позивачеві за оренду автомобіля 25000 грн. та 18000 грн. за ремонт автомобіля, саме така була у нього заборгованість перед позивачем, а не та яку він вказує в ніби то Договорі позики.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом, 02.12.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав у борг 2206, 00 дол. США, що становить за курсом НБУ станом на 02.12.2020 року - 63000,00 грн. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про, що свідчить Договір грошової позики від 02.12.2020 року та долучена до нього розписка. ( а.с. 10,11).
Відповідно до Договору грошової позики строк надання позики становить 60 днів, до 01.02.2021 року. Договір підписаний особисто відповідачем, що ним не спростовано. В договорі також прописані 7 % в місяць пені за невчясне повернення боргу, інфляційні витрати та 3 % річних. На момент винесення рішення борг не повернут.
Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 08 червня 2016 р. (справа № 1103цс16), від 12 квітня 2017 року (справа № 442/8157/15-ц), тощо, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України,
З матеріалів справи вбачається, що сторони дотримались письмової форми договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно частин 2, 3 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Виходячи з наведених вище норм матеріального права, визначальним фактором при визначенні правовідносин позики є визначення розписки як боргового документа. Борговим документом або документом, що підтверджує факт укладення договору позики, має бути документ в якому визначені основні характеристики договору позики згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України. Таким чином, наявність у розписках визначеного обов'язку позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) дає можливість визначення правовідносин, що виникли між сторонами як з договору позики.
Правовий аналіз ст.545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов'язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов'язань саме перед ним.
Позивачем надано оригінал договору позики та розписки про отримання відповідачем грошової суми в розмірі 2206,00 дол. США, тому встановивши, що укладений між сторонами письмовий договір позики та боргова розписка підтверджують не лише факт укладення договору, а й факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами правовідносин з договору позики.
При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальниками не виконано (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № справа № 654/2275/16-ц).
Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних від суми боргу в сумі 1144,36 грн., та інфляційних витрат в сумі 3077,58 грн., нарахованих на суму несплаченого боргу та 7 % в місяць пені за невчясне повернення боргу в розмірі 9746,10 грн.. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст.2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5,6 статті 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, так як отримання коштів відповідачем від позивача підтверджене матеріалами справи та на момент винесення рішення не повернуто.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 заборгованість за Договором грошової позики від 02.12.2020 року та розписки до нього у розмірі 82 472 (вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 34 копійки, що становить суму боргу у розмірі 63 000,00 грн., пеню в розмірі 7 % в місяць - 9 746,10 грн., подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 5 504,30 грн., З % річних - 1 144,36 грн., та 3 077,58 грн. - інфляційне збільшення.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2022 року.
Суддя: Н. О. Сарат