Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Харків
справа № 639/1422/21
провадження № 22-ц/818/1084/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Комунальне підприємство «Жовтневе трамвайне депо»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року, ухвалене суддею Труханович В.В., -
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» про визнання протиправними дій.
В обгрунтування позову зазначає, що 05 серпня 2020 року приблизно о 09-24 год. працівники трамвайного депо на зупинці трамваю по вул. Захисників України силоміць витягли його з трамваю 27-го маршруту, який прямував в бік Конного ринку. Зазначає, що він знаходився в вагоні трамваю, коли на зупинці зайшли два чоловіка, один з яких вимагав пред'явити проїзний квиток, якого у нього не виявилося. Тоді інший чоловік силоміць витягнув його з вагону. У зв'язку з хуліганською поведінкою працівників комунального підприємства він отримав фізичну біль, моральні страждання. Вважає, що дії працівників КП «Жовтневе трамвайне депо» є неправомірними, оскільки він має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Просить суд:
визнати протиправним застосування 05 серпня 2020 року контролерами КП «Жовтневе трамвайне депо» до нього фізичної сили, які силоміць витягли його з вагону трамвая на зупинці «Станція метро «Захисників України», що прямував по 27-му маршруту, за не сплату ним пільгового проїзду за допомогою «Електронного квитка»;
визнати протиправною відмову КП «Жовтневе трамвайне депо» здійснити перевезення позивача 05 серпня 2020 року без наявності «Електронного квитка», як пасажира, що має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року позов ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у суд першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні його позову, оскільки контролери не повідомили його про виявлене порушення, а також про адміністративне стягнення, яке підлягає накладенню на пасажира за вчинення адміністративного правопорушення, адміністративний протокол не складався до адміністративної відповідальності не притягали.
Також, судом не взято до уваги лист Департаменту інфраструктури від 07 вересня 2020 року, в якому йдеться про оголошену догану відповідачем водію трамваю ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних та допустимих на підтвердження його стверджень щодо протиправних дій працівників КП «Жовтневе трамвайне депо», які нібито мали місце 05 серпня 2020 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 має право на пільгами встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Пунктом 7 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено щодо надання пільга учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них у вигляді безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
У позовній заяві, які на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_2 посилається на те, 05 серпня 2020 року приблизно о 09-24 год. він прямував у трамваї 27-го маршруту, коли на зупинці був силою висаджений з трамвая, у зв'язку з відсутністю у нього квитка для проїзду. Разом з тим, він має пільги передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - має право безкоштовного проїзду у громадському транспорті, про що повідомив контролерів на зупинці. При цьому, штраф за безквитковий проїзд у громадському транспорті на нього накладений не був. У зв'язку з чим вважає вказані дії працівників трамвайного депо протиправними.
Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Матеріали справи свідчать, що з приводу нетактичної роботи водія трамвайного маршруту №8 РК «602 м/р» - РК «вул. Одеська» та з інших питань ОСОБА_2 звертався до Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Так, згідно відповіді Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 01 вересня 2020 року №С-11-30319/0/1-20-1100/0/123-20, від 16 вересня 2020 року №С-5-34988/0/1-20-1156/0/123-20, від 15 жовтня 2020 року №С-5-400111/0/1-20-1302/0/123-20 , відповідно до Статуту КП «Жовтневе трамвайне депо» є самостійним суб'єктом господарювання і Департамент інфраструктури, здійснюючи функції управління, не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства, у тому числі і по суті зазначеного питання.
Рішенням сесії Харківської міської ради від 06 липня 2016 року №316/16 затверджено Концепцію впровадження системи оплати проїзду в міському пасажирському електротранспорті м. Харкова «Електронний квиток», укладений інвестиційний договір по реалізації даного проекту і затверджені Правила впровадження автоматизованої системи оплати проїзду в міському електротранспорті м. Харкова відповідно до яких, оплата транспортних послуг здійснюється через систему «Електронний квиток» за допомогою електронної картки (у тому числі і пільгової).
Відповідно до п. 8.4. Правил впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному транспорті м. Харкова - при реалізації права на пільговий проїзд пасажири при вході в транспортний засіб та метрополітен реєструють проїзд шляхом піднесення пільгового електронного квитка до валідатора-реєстратора.
Основною метою впровадження системи «Електронний квиток» в міському пасажирському електротранспорті м. Харкова є створення єдиного транспортного простору з уніфікацією платіжних засобів оплати проїзд;, (отримання транспортної послуги).
На сьогоднішній день в умовах проведення політки децентралізації регіонів України також змінено порядок надання пільг на безкоштовний проїзд в міському електротранспорті. Всі пільги, передбачені законодавством України, які раніше фінансувалися з державного бюджету, передані на місцевий рівень із застосуванням програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів.
Таким чином, для пільгового користування міським громадським пасажирським транспортом (трамвай, тройбус, метрополітен) рекомендовано ОСОБА_2 електронний квиток для пільгового проїзду в метрополітені, трамваї, тролейбусі в м. Харкові, для чого необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації, заповнити анкету і надати копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та пільгового посвідчення, яке підтверджує право пільгового проїзду.
За інформацією КП «Жовтневе трамвайне депо» 05 серпня 2020 року контролер ОСОБА_4 при роботі в лінії, виконуючи свої функціональні обов'язки згідно п.6.3.1 Правил впровадження автоматизованої системи обліку проїзду в міському транспорті м. Харкова перевіряв наявність зареєстрованих засобів реєстрації проїзду у пасажирів. Повідомлено, що ОСОБА_2 на момент перевірки не зареєстрував (не оплатив) проїзд у трамвайному маршруті №27.
При цьому, на підставі цього звернення адміністрацією підприємства з усім лінійним складом проведено додатковий інструктаж про необхідність дотримання посадових інструкцій та інших нормативних документів, що регламентують діяльність міського наземного пасажирського електротранспорту, особливо в частині обслуговування пасажирів.
З метою попередження подібних порушень, адміністрацією підприємства з усім водійським складом, проведено додатковий інструктаж про необхідність дотримання посадових інструкцій та інших нормативних документів, що регламентують діяльність міського наземного пасажирського електротранспорту, особливо в частині культури обслуговування пасажирів.
Отже, з викладеного вбачається та не заперечується самим позивачем, що на момент перевірки ОСОБА_2 не зареєстрував пільговий проїзд у трамвайному маршруті №27 відповідно до вимог діючого законодавства, що свідчить про порушення п.8.4 Правил впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному транспорті м. Харкова та п.7 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено протиправних дій працівників КП «Жовтневе трамвайне депо» які мали місце 05 серпня 2020 року.
Посилання позивача на те, що судом не було враховано відповідь Департаменту інфраструктури від 07 вересня 2020 року, в якому йдеться про оголошену догану відповідачем водію трамваю ОСОБА_3 - колегією суддів не приймаються, оскільки дана відповідь надана та стосується іншої особи - ОСОБА_5 , яка не є учасником у даній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 січня 2022 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова