Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Харків
справа № 644/2924/20
провадження № 22-ц/818/744/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент служб у справах дітей
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року, ухвалене суддею Черняк В.Г., -
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
В обгрунтування позову зазначала, що з 22 серпня 2013 року сторони по справі перебували у шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року шлюб було розірвано. Зазначає, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дитини: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною, хоча має таку можливість; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Крім того, відповідач є асоціальним та агресивним. Так, вказує, що 07 січня 2020 року відповідач наніс тілесні ушкодження її матері ОСОБА_4 , а 19 березня 2020 року відповідач наніс їй тілесні ушкодження. Нанесення тілесних ушкоджень відповідачем відбувалося в присутності дитини ОСОБА_3 , що негативно впливає на її розвиток.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання дитини за місцем проживання позивача ОСОБА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини - задоволено частково. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено. Позовну вимогу ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 840,80грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував рішення органу опіки та піклування від 09 листопада 2020 року №546. Крім того, суд не навів мотивів щодо відхилення доказів на підтвердження факту відсутності у відповідача інтересу до дитини. Також, у рішенні суду не було надано характеристику (оцінку) особі відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.
Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Згідно довідки про місце проживання особи №01-11968-2019 від 16.09.2019 року дитина ОСОБА_3 зареєстрована разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с12).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Каплій І.В., розмір заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01.04.2020 року складав 15 495,80 грн. (а.с.7). Судом встановлено, що вказана заборгованість відповідачем ОСОБА_2 погашена.
Згідно довідки КНП «Міська поліклініка №9» Харківської міської ради № 575 від 06.04.2020 року дитина ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів вказаного медичного закладу, за наданням медичної допомоги звертається матір дитини ОСОБА_1 (а.с.8).
Згідно довідки КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 378 Харківської міської ради № 63/01-38 від 10.04.2020 року дитина ОСОБА_3 відвідує вказаний вище дитячий навчальний заклад, приводила та забирала дитину матір ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_4 , мати дитини приймає активну участь у житті закладу. Батько дитини ОСОБА_2 з'являвся у закладі впродовж 2018/2019 навчальних років та у вересні 2019 року, в подальшому життям та розвитком дитини в закладі не цікавився (а.с.9).
Згідно вироку Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 31.08.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу. З вказаного вироку вбачається, що 07.01.2020 року ОСОБА_2 , знаходячись на сходовому майданчику біля своєї квартири, в ході конфлікту, який виник на ґрунті раніше сформованих особистих неприязних відносин, з ОСОБА_5 , який є батьком його колишньої дружини ОСОБА_1 , спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, цього ж дня, ОСОБА_2 , знаходячись біля своєї квартири, маючи намір на навмисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , яка є матір'ю його колишньої дружини ОСОБА_1 , і в цей час вийшла з ліфту, щоб зупинити конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, 19.03.2020 року ОСОБА_2 , знаходячись поблизу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_1 , спричинив останній тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
01.10.2020 року вказаний вирок набрав законної сили (а.с.53-56).
Орган опіки та піклування, в особі Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, з посиланням на не відвідування батьком дитячого навчального закладу, дитячої поліклініки, наявності заборгованості зі сплати аліментів та пояснень матері дитини, прийшов до висновку про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , зазначив, що батько дитини ОСОБА_2 до Департаменту на співбесіду не з'явився, пояснень чи документів не надав (а.с.62-63).
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б безумовно підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Разом з тим, при зверненні до суду з позовом позивачем не було надано доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
В ч. 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 статті 19 СК України).
09 листопада 2020 року Орган опіки та піклування, в особі Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради надав до суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .
Вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим та зробленим виключно на підставі пояснень позивача. Зі змісту Висновку неможливо встановити чи вчинялись органом опіки та піклування дії, спрямовані на з'ясування думки відповідача з приводу доцільності позбавлення його батьківських прав. Відповідальним органом не було з'ясовано ставлення відповідача до дитини, фактичні причини ухилення батька від участі у вихованні.
Крім того, висновок органу опіки та піклування, є лише одним із доказів у справі та може бути відхилений судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні таких доказів.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач як на підставу своїх вимог, щодо позбавлення відповідача батьківських прав, посилалась на ухилення ним від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дочки.
Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків не відмовляється та робив спроби поспілкуватись з дочкою, однак позивач та її батьки перешкоджають йому вільно спілкуватися з донькою, у зв'язку з чим виникають конфлікти та напружені стосунки. Він бажає виконувати батьківські обов'язки.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відсутність спілкування батька з дочкою і неприйняття ним участі у її вихованні викликано кількома причинами, основною з яких є складні відносини, що склалися між сторонами на ґрунті взаємних образ і звинувачень.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, а також його представник весь час розгляду справи заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначаючи, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися зі своєю дитиною. А тому така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв'язки з дочкою.
Зважаючи на викладене, оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківських обов'язків під час судового розгляду справи не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування такого крайнього заходу впливу на батька, як позбавлення його батьківських прав.
З урахуванням встановлених обставин, також, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам дитини найкраще відповідатиме збереження її зв'язків з сім'єю, в тому числі і з батьком, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , при цьому попередити останнього про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року - залишити без змін.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2022 року.