Справа № 525/550/21 Номер провадження 22-ц/814/183/22Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
26 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Лобов О.А., Дорош А.І.,
секретар: Коротун І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зотової Анастасії Володимирівни на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
В травні 2021 року ОСОБА_1 судуз позовом до Великобагачанськоїселищної ради Великобагачанського району Полтавськоїобласті про визнання права на земельнуділянку в порядку спадкування за законом.
В обґрунтуванняпозовнихвимогпосилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якого було село Стефанівщина Великобагачанського району Полтавської області, після смерті якого відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, поряд з іншим, також увійшла земельна ділянка, площею 4,44 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Полтавської області.
Вказана земельна ділянка належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 202375, виданого на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадміністрації від 21 листопада 2003 року за № 563, та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за № 43.
ІсаєнкоТетянаВасилівна - мати покійного ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 25.04.2014 року секретарем виконавчого комітету Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Корнієнко Н.М. відповідно до якого, все майно заповідає сину - ОСОБА_2
ОСОБА_2 - єдиний спадкоємець за заповітом та за законом, звернувся до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Нотаріусом йому було відмовлено, в зв'язку пропуском терміну для прийняття спадщини до встановлення додаткового терміну для прийняття спадщини. ОСОБА_2 вступив у володіння спадковим майном після його померлої матері, але отримати свідоцтво про право на спадщину та оформитиїї не встиг.
Після смерті чоловіка, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І., але нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю факту прийняття спадщини померлим ОСОБА_2 , після померлої ОСОБА_3 .
Позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельнуділянку, яка належала спадкодавцеві - ОСОБА_2 .
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської областіпро визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено.
Не погодившись з рішенням районного суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує на те, що місцевим судом при ухваленні рішення не застосовано норми права, що підлягали до застосування, зокрема норми ст..ст. 1218, ч. 5 ст. 1268, ст. 1276, ч.3 ст. 1296 ЦК України.
Вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що померлий ОСОБА_2 не мав права на спадкування земельної ділянки після його покійної матері, оскільки не отримав свідоцтво про право на спадщину, а його місце проживання було зареєстровано за іншою адресою, ніж місце проживання його матері.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 22 жовтня 2014 року, після смерті якої відкрилася спадщина (а.с. 9).
За життя ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 4,44 гектара, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходилася на території колишньої Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 202875 від 26 грудня 2003 року (а.с. 12).
Встановлено, що у спадковому реєстрі є чинний заповіт від 25 квітня 2014 року, яким ОСОБА_3 все своє майно, і все те що за законом буде належати їй на день смерті заповіла синові ОСОБА_2 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Корнієнко Н.М. та зареєстрований в реєстрі № 26 (а.с. 11).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 27 серпня 2016 року.
При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, на земельну ділянку площею 4,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , в зв'язку з відсутністю факту прийняття спадщини померлим ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_3 (а.с. 17-18).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що позивача не подано до суду доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що він відповідно до заповіту чи закону успадкував майно, яке належало його матері - померлій ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Спадкуванням відповідно до статті 1216 ЦК України є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).
У частині першій статті 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Сахарової Л.І. від 07.09.2021 року за № 671/01-16 спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заведена. (а.с. 71-73).
Відповідно до повідомлення в. о. завідувача Великобагачанської державної нотаріальної контори Уманець М.В. від 04.09.2021 року за № 431/01-16 спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заведена. (а.с. 81-83).
На підставі вказаних доказів місцевим судом зроблено висновок про те, що ніхто із спадкоємців, в тому числі і позивач, заяви про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не подавали.
Крім того, встановлено, що померлий ОСОБА_2 фактично проживав та був зареєстрований за адресою: село Байрак Великобагачанського району Полтавської області, а його мати проживала в селі Стефанівщина Великобагачанського району Полтавської області, отже доказів про те що ОСОБА_2 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та може вважатись таким, що прийнят спадщину суду надане не було.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_2 не прийняв спадщину до складу якої входила земельну ділянку площею 4,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , то спірна земельна ділянка не може входити до складу спадкового майна після його, ОСОБА_2 , смерті.
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у задоволенні позову судом надано пріоритет формальному оформленню права власності на майно в порядку спадкування над основоположним правом особи на майно.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов невірного висновку щодо відсутності у ОСОБА_2 права на спадкування, оскільки останній не проживав разом з матір'ю на день відкриття спадщини та не отримав свідоцтва про право на спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно роз'яснень, наданих у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
З наведеного слідує, що право на спадкування виникло у ОСОБА_2 на підставі заповіту, проте саме право на спадщину пов'язане з вчиненням спадкоємцем дій щодо її прийняття.
Установивши, що покійний чоловік позивача у встановленому законом порядку та строк не прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку.
Наведене узгоджується з правовим висновоком викладеним Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18).
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді : А.І. Дорош
О.А. Лобов