Іменем України
31 січня 2022 року м. Кропивницький
справа № 401/2361/21
провадження № 22-ц/4809/320/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
учасники справи:
позивач - Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року у складі судді Волошиної Н.Л.
У серпні 2021 року Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі СП ТОВ «Світловодськпобут») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2020 року по 01 червня 2021 року у сумі 9487,59 грн., 2270 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що що між сторонами 15.03.2007 укладено договоір про надання послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, який на момент звернення до суду з позовом не розірвано.
СП ТОВ «Світловодськпобут» належним чином виконує свої обов'язки, визначені умовами договору та діючими нормами чинного законодавства України, проте відповідач договірні зобов'язання не виконує та за період з з 01 липня 2020 року по 01 червня 2021 року має заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 8957 грн 61 коп.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою від 13 серпня 2021 року позовна заява СП ТОВ «Світловодськпобут» була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог статтей 175, 177 ЦПК України. Для виправлення встановлених недоліків позивачу було запропоновано у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 .
Оскільки, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху начальник юридичного відділу СП ТОВ «Світловодськпобут» Чобан Р.А. отримав 28 жовтня 2021 року та станом на 24 листопада 2021 року від позивача клопотань чи заяв на виконання ухвали суду від 13 серпня 2021 року не надходило, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, СП ТОВ «Світловодськпобут» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, а повернення позовної заяви є відмовою від доступу до правосуддя.
Позивач вказував, що останнім відомим йому місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором про постачання теплової енергії від 15.03.2007 та про що було зазначено в позовній заяві.
Вважає, що повернення позовної заяви з підстав, вказаних в оскаржуваній ухвалі, є порушенням норм процесуального права, оскільки якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, а подальший виклик такої особи як відповідача здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, СП ТОВ «Світловодськпобут» просив скасувати ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окрім іншого, апеляційний суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог ст. ст. 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).
Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме не приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України та не надано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 .
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2021 року СП ТОВ «Світловодськпобут» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2020 року по 01 червня 2021 року у сумі 9487,59 грн., з яких: 8 957,61 грн - основний борг400,37 грн - втрати від інфляції, 129,61 грн - 3 % річних, а також 2270 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 1-3).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2021 року позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут» залишено без руху. Позивачу запропоновано в п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 .
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що всупереч нормам ЦПК України, позивач, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу, не надав належного документального доказу на підтвердження його права власності на нерухоме майно - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Копію вказаної ухвали було вручено начальнику юридичного відділу СП ТОВ «Світловосдькпобут» 28 жовтня 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 13, на звороті).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут» визнано неподаною та повернуто позивачеві, у зв'язку з тим, що станом на 24 листопада 2021 року від позивача клопотань чи заяв на виконання ухвали суду від 13 серпня 2021 року про залишення позову без руху не надходило (а.с. 14-15).
Разом з тим, з позовної заяви СП ТОВ «Світловодськпобут» вбачається, що позивачем були викладені обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а в якості додатів до позову було надано докази, які, на його думку, підтверджують вказані обставини.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св 20) зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».
На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).
З аналізу викладеного, вбачається, що суд першої інстанції повинен був надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, тому відсутність належного документального доказу на підтвердження права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун'єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).
За змістом ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Повертаючи позовну заяву СП ТОВ «Світловодськпобут», суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведене та з підстав, викладених в ухвалі від 13 серпня 2021 року дійшов помилкового висновку про те, що позов не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та в подальшому необґрунтовано повернув її позивачу, як наслідок, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя, а тому ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградсьокої області від 24 листопада 2021 року не може вважатися законною та обґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» задовольнити.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко