Справа № 343/2488/19
Провадження № 11-кп/4808/47/22
Категорія ч.2 ст.121 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 січня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019090160000394 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який здобув середню освіту, тимчасово непрацюючого, особа з інвалідністю 3 групи, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавленні волі на строк 7 (сім) років.
До вступу вироку в закону силу запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишено раніше обраний у вигляді тримання під вартою.
Початок відбуття строку покарання обвинуваченому ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його затримання - з 18.20 год. 09.07.2019 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння , яке спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 .
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
ОСОБА_8 проживав спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи у вказаному будинку при невстановлених слідством обставинах, у ОСОБА_8 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_11 . Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_8 в період часу з 11.00 год 08.07.2019 року до 10.00 год 09.07.2019 року, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс щонайменше 4 удари ОСОБА_11 в ділянку голови, шиї, грудної клітки та лівого плечового суглобу, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, крововиливу в м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні, обширних синців в ділянці обличчя, які відповідно до висновку експерта № 45 від 22.08.2019 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення, та синець в ділянці шиї зліва з переходом на ключичну ділянку зліва та передню поверхню лівого плечового суглобу; садна на передній поверхні шиї зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. 09 липня 2019 року близько 11.00 год. працівниками швидкої медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_11 було доставлено в Долинську ЦРЛ, де вона померла від набряку та стиснення головного мозку, що утворилися в результаті спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення.
Не погодившись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 та прокурор Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 просив скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2021 року.
Стверджує, що матеріали кримінального провадження щодо нього сфабриковано. Так, ще під час його затримання в райвідділі працівники правоохоронних органів забрали в нього ключі від житла та без дозволу і ордера провели там обшук, що суперечить вимогам ст. 234 КПК України. Крім того, протягом досудового розслідування не проводилось ніяких слідчих дій, і його вина у вчиненні інкримінованого злочину не доведена жодним доказом. Вказує, що і судом першої інстанції допущена неповнота судового розгляду, оскільки не взято до уваги свідчення свідків, які стверджували, що між ним та мамою ніколи не було жодних конфліктів, скандалів та сварок. Також судом не встановлено чим наносились нібито удари та який з них призвів до смерті матері. При цьому, судом було відмовлено йому у виклику свідків - працівників приймального відділення лікарні та лікаря реаніматолога, які б підтвердили, що маму забрали до лікарні в повній свідомості і вона не звинувачувала його.. Крім того, вказує, що він є інвалідом 3 групи по серцю, не хворіє психічними захворюваннями, не вживає спиртних напоїв, наркотиків. Стверджує, що жодного разу не виявляв агресії до своєї матері, і не наносив їй травм. Вказує, що його в той час не було вдома, і застав маму вже в тяжкому стані із синцями на обличчі. Вважає, що травми мама могла отримати під час пересування лежачи на підлозі. Її обличчя було розбите до крові, проте слідів крові не виявлено на його руках. А крововилив в мозок могли спричинити ліки, які їй ввели лікарі, оскільки у матері була глаукома обох очей, то багато ліків їй не підходило. Також вказує, що тільки наприкінці судового розгляду в справі з'явилися якість нові речові докази - светр, простирадло, яких не було у нього вдома, а вони виявилися зі слідами речовини невідомого походження. Стверджує, що у нього не було жодних підстав та наміру заподіювати своїй рідній мамі зла. Звертає увагу на те, що він сам викликав швидку допомогу, коли помітив, що стан здоров'я матері погіршився через два дні після того як вона травмувалась, та чекав її приїзду.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 просив скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2021 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим.
Зокрема, захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнає повністю та щодо обставин справи пояснює, що проживав із своєю матір'ю, доглядав її, оскільки вона захворіла та не могла сама пересуватись, купляв необхідні продукти, годував її, до крісла її не прив'язував, ніколи не бив, а кров на її речах з'явилася від порізу на нозі, який вона отримала, впавши на скляну банку. 09 липня 2019 року матері стало зле і він звернувся до сусідки та сам викликав бригаду ШМД, щоб ті надали допомогу.
Захисник вважає, що висновки суду першої інстанції, які зазначені у вироку, не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, ґрунтуються на доказах, які відповідно до вимого закону є недостатніми для прийняття відповідних рішень, мають суб'єктивний та упереджений зміст, а також не спростовують тих доводів та обставин, на які посилався обвинувачений під час розгляду справи як на підставу його невинуватості у вчиненні злочину. Вина обвинуваченого ґрунтується на припущеннях, а не на доказах, які належним чином не здобуті як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Не підтверджують причетність до злочину ОСОБА_8 і висновки експертів, на які посилається у вироку суд.
Прокурор Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 просив скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2021 року у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Зокрема, прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не встановлення обставин, які обтяжують покарання. Так, ОСОБА_8 вчинив злочин щодо особи похилого віку, з якою перебував у сімейних відносинах, а також яка перебувала у безпорадному стані. Невизнання жодної із цих обставин потягло призначення покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 121 КК України. При цьому, на визнанні цих обставин у судовому засіданні наполягав прокурор і їх наявність доведена під час судового розгляду, та є очевидною, враховуючи родинні відносини обвинуваченого та потерпілої та стан її здоров'я до смерті.
Водночас прокурор зауважує, що під час судового розгляду обвинувачений не жалів про вчинене, а його сестра, визнана потерпілою у порядку ч.6 ст.55 КПК України, ніяк не співчувала наслідкам його дій, у судовому засіданні участі не брала, натомість просила призначити суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що під час судового розгляду кримінального провадження в апеляційній інстанції прокурор ОСОБА_7 надав ксерокопію заяви прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 відповідно до якої, керуючись ч.1 ст.403 КПК України, він відмовляється від апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції.
Разом з тим, вищевказана копія заяви прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 не може бути прийнята до уваги, оскільки не оформлена належним чином і не може бути визнана такою, що дійсно підтверджує волевиявлення прокурора про відмову від апеляційної скарги.
В силу ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відносяться не тільки подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо доказування способу вчинення правопорушення та мотиву злочину і зазначення його у мотивувальній частині вироку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , в період часу з 11.00 год 08.07.2019 року до 10.00 год 09.07.2019 року, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс щонайменше 4 удари ОСОБА_11 в ділянку голови, шиї, грудної клітки та лівого плечового суглобу, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, крововиливу в м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні, обширних синців в ділянці обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
При цьому, суд першої інстанції не вказав яким чином та в який спосіб ОСОБА_8 наніс потерпілій ОСОБА_11 4 удари, які призвели до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення та внаслідок яких сталася смерть потерпілої.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під мотивом злочину необхідно розуміти внутрішнє спонукання до вчинення злочину, яке дозволяє встановити психологічне ставлення до вчиненого злочину.
Повне і всебічне встановлення ознак, що характеризують суб'єктивну сторону злочину є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.
В той же час, встановлення мотиву вчиненого правопорушення дозволяє особі, яка обвинувачується у вчиненні злочину, зрозуміти належним чином зміст висунутого обвинувачення та організувати ефективний захист своїх інтересів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про неправдивість показань обвинуваченого ОСОБА_8 щодо обставин, за яких потерпілій ОСОБА_11 були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які спричинили смерть потерпілої, а тому вважав, що саме він винуватий у вчиненні кримінального правопорушення.
Однак, такий висновок суду першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні правопорушення не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не вказав які саме докази дозволяють встановити фактичні обставини вчиненого злочину та свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, допускаючи істотні порушення кримінального процесуального закону, не спростувавши доводи обвинуваченого про його непричетність до вчиненого злочину, обмежившись простим перерахуванням досліджених доказів та наведенням їх змісту, не проаналізувавши сукупність досліджених доказів, не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту доводів обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що саме він доглядав свою матір потерпілу ОСОБА_12 та надавав їй необхідну сторонню допомогу, якої вона потребувала. Вказує, на відсутність будь яких обставин, які свідчать про наявність в нього конфліктних відносин з потерпілою та наявність наміру заподіяти їй тілесні ушкодження.
За таких обставин у даному випадку, питання щодо встановлення мотиву вчинення правопорушення має особливе значення, оскільки пов'язано зі змістом висунутого обвинувачення та необхідністю належного обґрунтування висновків суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні правопорушення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. (Справа "Салов проти України").
Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, або відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково, скасувати вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, під час якого більш ретельно перевірити доводи сторін та ухвалити законне, належним чином мотивоване та справедливе судове рішення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_8 продовжити на 60 днів, тобто до 17 березня 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5