Провадження № 11-сс/803/157/22 Справа № 199/10306/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 січня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року про застосування запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, маючої середню освіту, офіційно не працевлаштованої, не заміжної, має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України , -
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останньої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 лютого 2022
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Зазначає, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підозрюваній ОСОБА_7 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у пособництві в умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти, або довічного позбавлення волі, не має місця роботи, з дитиною та за місцем реєстрації не проживає, тобто не має сталих соціальних зв'язків, тому існують ризики, що підозрювана, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, розуміючи незворотність покарання.
Ризики, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором суду не доведені.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що мотивувальна частина ухвали слідчого судді не містить відомостей про обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
Вказує, що при розгляді клопотання слідчого не було обґрунтовано підозру ОСОБА_7 по вказаній справі, оскільки вона не вчиняла жодних насильницьких дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя потерпілих.
Також зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, а також стійкі соціальні зв'язки, постійне місце роботи, де працює без належного оформлення, ніколи не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, не переховувалася від органів досудового слідства та суду, ніколи не перебувала у розшуку.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрювана підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.
Прокурор просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
22.12.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Таким чином, пред'явлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні даного злочину є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Підозрювана ОСОБА_7 зважаючи на тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі доведення її винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі, не має місця роботи, з дитиною та за місцем реєстрації не проживає.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінуються ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваної ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10