Справа № 169/528/21 Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р. К.
Провадження № 22-ц/802/1498/21 Категорія: 47 Доповідач: Осіпук В. В.
23 грудня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Киці С. І.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
прокурора Романішиної Т. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідача Волинської обласної прокуратури на рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 14 березня 2017 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною другою статті 358 КК України. Того ж дня слідчий прокуратури звернувся до слідчого судді із клопотаннями про відсторонення його від посади та застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави. Ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року у задоволенні клопотань було відмовлено та обрано йому запобіжний захід особисте зобов'язання.
Крім того позивач вказував, що вироком Турійського районного суду Волинської області від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2017 року, у справі №169/291/17 його було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191 КК, частиною п'ятою статті 27 частиною другою статті 358 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 29 листопада 2018 року постановою Верховного Cуду було скасовано ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2017 року та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року виправдувальний вирок щодо нього залишено без змін.
Позивач також зазначав, що у зв'язку з тривалим перебування під слідством та судом, а саме 30 місяців 17 днів, пред'явленням підозри і звинуваченням у злочині, який він не вчиняв, йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає: у переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушеннях у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, вимушених змінах в організації його життя, приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, що негативно вплинуло на його фізичний та психологічний стан, на відносини з рідними, близькими та колегами по роботі, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 1000000 гривень відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 96 200 грн.
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200000 грн на відшкодування моральної шкоди, 84700 грн, сплачених за надання юридичної (правничої) допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, та витрати на професійну правничу допомогу в цивільній справі в розмірі 3018 грн 75 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у заявленому ним розмірі та в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у заявленому ним же розмірі скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, на які покликався позивач, визнаючи розмір заподіяної йому моральної шкоди та розмір понесених витрат на правничу допомогу.
У поданій на зазначене рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі, відповідач Волинська обласна прокуратура просила його змінити шляхом зменшення визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи реальний час кримінального переслідування позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з визначеного судом першої інстанції терміну перебування позивача під слідством і судом тривалістю 30 місяців та 17 днів, необхідно виключити строк, коли виправдальний вирок суду першої інстанції набрав законної сили і до дати постановлення Верховним судом ухвали про скасування постанови апеляційної інстанції та призначення справи до повторного розгляду.
Відзиви на апеляційні скарги учасники справи не подавали.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з держави на користь позивача 84700 грн понесених судових витрат за надану йому юридичну допомогу адвокатом на стадії розслідування кримінальної справи та її розгляду у судах різних інстанцій ніким із учасників даної справи не оскаржується, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 слід відмовити, а апеляційна скарга відповідача Волинської обласної прокуратури підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн, місцевий суд виходив з того, що таке відшкодування є достатнім та в повній мірі відповідає вимогам розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, понесених позивачем із-за незаконного перебування під слідством і судом.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Встановлено, що 14 березня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною другою статті 358 КК України (а. с. 15-26).
Того ж дня слідчий прокуратури звернувся до слідчого судді із клопотаннями про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади та застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави (а. с. 27-31, 32-38).
Ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання, з покладенням на нього, обов'язку не відлучатися з Турійського району Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду (а. с. 39, 40).
Крім того встановлено, що вироком Турійського районного суду Волинської області від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2017 року, у справі №169/291/17 ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191 КК, частиною п'ятою статті 27 частиною другою статті 358 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину (а. с. 55-57, 58-61).
29 листопада 2018 року постановою Верховного Cуду було скасовано ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2017 року та призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Після чого, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року виправдувальний вирок суду першої інстанції повторно було залишено без змін (а. с. 62-65, 66-69).
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176
ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 4 вказаного Закону).
Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Згідно з пунктом 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.
Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 6000 грн (станом на момент вирішення справи).
У справі, яка переглядається, судом першої інстанцій установлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої у нього виникло у зв'язку із перебування під слідством та судом з 14 березня 2017 року по 01 жовтня 2019 року.
Оскільки відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне з визначеного судом першої інстанції терміну перебування позивача під слідством і судом тривалістю 30 місяців та 17 днів виключити строк, коли кримінальне переслідування відносно позивача ОСОБА_1 не здійснювалось, а саме період з дати набрання вироком місцевого суду законної сили 28 листопада 2017 року (дата ухвалення Волинським апеляційним судом постанови, якою вирок місцевого суду було залишено без змін) до 29 листопада 2018 року, дати ухвалення Верховним судом постанови якою скасовано ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2017 року та призначено новий розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.
У цей період позивач не перебував ні під слідством, ні під судом, заходи процесуального примусу до нього не застосовувались, а тому моральна шкода в цей період йому заподіяна не була.
Таким чином, кримінальне переслідування відносно позивача здійснювалось 18 місяців та 16 днів.
З врахуванням викладеного, на думку колегії суддів, для відшкодування позивачу моральної шкоди слід застосувати слідуючий розрахунок: 6000 гривень х 18 місяців та 16 днів, що становить 111200 гривень.
Також, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів щодо наявності підстав для стягнення завданої йому моральної шкоди у більшому розмірі, ніж це передбачено Законом.
Зазначений вище розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди є достатнім, цілком відповідає засадам розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, які він поніс за час перебування під слідством і судом.
Вищевказане дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 111200 грн на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо визначення періоду перебування позивача під слідством та судом, і не потягло за собою неправильне визначення розміру відшкодування моральної шкоди, то відповідно до вимог ч. 1 ст.376 ЦПК України, ця обставина є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у цій частині.
Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною сьомою статті 141 ЦПК України визначено, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки в даній справі з позивача судовий збір не справлявся на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то з нього не підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені відповідачем за подання апеляційної скарги, а компенсуються відповідачу Волинській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача Волинської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 111200 (сто одинадцять тисяч двісті) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Повернути з Державного бюджету України Волинській обласній прокуратурі сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3000 (трьох тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді