Справа № 761/46008/21
Провадження № 1-кс/761/25039/2021
24 грудня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України,
22 грудня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва поштовим зв'язком надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, третій поверх.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
18 грудня 2021 року з метою повного, всебічного та об'єктивного проведення досудового розслідування, попередньо встановивши, що необхідно здійснити заходи пов'язані із збиранням доказів, враховуючи невідкладність випадку, старшим слідчим СВ Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 прийнято рішення щодо проникнення до приміщення та проведення невідкладного обшуку без відповідної ухвали слідчого судді за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 32-Г, нежитлове приміщення, третій поверх, яке на праві приватної власності належить ФОП « ОСОБА_5 », з метою переслідування осіб, які підозрюються у вчинені кримінального правопорушення, а також для виявлення та вилучення майна: 27 (двадцять сім) системних блоків різних марок, 30 (тридцять) моніторів до комп'ютерної техніки, 1 ноутбук марки «Asus» із зарядним пристроєм, 23 клавіатури до комп'ютерної техніки, 20 мишок до комп'ютерної техніки із дротами, мобільний телефон марки «Huawei», фіолетово кольору, з розбитим склом, без сім картки, мобільний телефон марки «Huawei», фіолетово кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , без сім картки, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6А» ІМЕІ: НОМЕР_2 , друковані записи кульковою ручкою на папері формату A4, блокноти у кількості 6 штук із записами, грошові кошти в іноземній валюті у сумі 200 доларів США, купюрами по 100 доларів, грошові кошти у національній валюті у сумі 740 грн., державний номерний знак до авто « НОМЕР_3 », золоті прикраси марки «Visanti» у кількості 2 штуки, навушники «Apple Air Pods 3 series» у кейсі білого кольору, зв'язка ключів у кількості 2 штуки із брелоками.
18.12.2021 вилучені речі визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні №12021100100004929 від 18.12.2021.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення вимог КПК України в частині правового статусу тимчасово вилученого майна, подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, прокурор просить накласти арешт на вищевказані речові докази.
Прокурор ОСОБА_3 , будучи завчасно та належним чином повідомленим про час та дату судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
18 грудня 2021 року старшим слідчим СВ Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 прийнято рішення щодо проникнення до приміщення та проведення невідкладного обшуку без відповідної ухвали слідчого судді за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 32-Г, нежитлове приміщення, третій поверх, яке на праві приватної власності належить ФОП « ОСОБА_5 », з метою переслідування осіб, які підозрюються у вчинені кримінального правопорушення, а також для виявлення та вилучення майна: 27 (двадцять сім) системних блоків різних марок, 30 (тридцять) моніторів до комп'ютерної техніки, 1 ноутбук марки «Asus» із зарядним пристроєм, 23 клавіатури до комп'ютерної техніки, 20 мишок до комп'ютерної техніки із дротами, мобільний телефон марки «Huawei», фіолетово кольору, з розбитим склом, без сім картки, мобільний телефон марки «Huawei», фіолетово кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , без сім картки, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6А» ІМЕІ: НОМЕР_2 , друковані записи кульковою ручкою на папері формату A4, блокноти у кількості 6 штук із записами, грошові кошти в іноземній валюті у сумі 200 доларів США, купюрами по 100 доларів, грошові кошти у національній валюті у сумі 740 грн., державний номерний знак до авто « НОМЕР_3 », золоті прикраси марки «Visanti» у кількості 2 штуки, навушники «Apple Air Pods 3 series» у кейсі білого кольору, зв'язка ключів у кількості 2 штуки із брелоками.
18.12.2021 вилучені речі визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні №12021100100004929 від 18.12.2021.
При цьому, відповідно до вимог ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися зокрема під час обшуку.
При вирішенні питання про арешт, слідчий суддя зобов'язаний виходити із засад розумності, співмірності та доведенні обставин поза розумним сумнівом.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
При цьому, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до інформації, отриманої від відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду м. Києва на запит слідчого судді від 22 грудня 2021 року, встановлено, що слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , в межах даного кримінального провадження, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді від 21 грудня 2021 року у задоволенні такого клопотання слідчому було відмовлено.
Так, стаття 22 КПК України визначає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021100100004929 від 18.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, яке вилучено 18 грудня 2021 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, третій поверх, - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1