Справа № 2607/12686/12
04 листопада 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,
учасників справи:
представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Майтанової В.Ю.,
представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та третьої особи за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору іпотеки,
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у якому просив: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/1179/82/1492 від 07.09.2007 року у сумі 28 856,80 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 230 652,41 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу з прилюдних торгів квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 11.08.2006 згідно з розпорядженням (наказом) від 11.08.2006 №619, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 23.08.2006 у Реєстрову книгу за № 1304; визначити початкову ціну реалізації квартири, заставна вартість якої визначається сторонами в розмірі 592 032,00 грн (п.1.5. договору іпотеки); у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки винести рішення про виселення мешканців, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку»; стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь позивача в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір по 1153, 26 грн з кожної.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/1179/82/1492. Відповідно до пунктів 1.1. зазначеного кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит за програмою «Земельна ділянка в кредит» у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 15300,00 дол. США. Кредит надається на 60 місяців з 07.09.2007 по 07.09.2012 згідно графіку надання кредиту. Процентна ставка за користування кредитом складає 13,5% річних (п.1.4. кредитного договору). Факт надання кредитних коштів позичальнику підтверджується заявами на видачу готівки, що додаються. За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 10.1 кредитного договору). Тимчасово на період з 12.05.2009 року до 12.05.2010 року позичальнику надавались кредитні канікули, що підтверджується додатковою угодою №2 до кредитного договору. Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором. Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо укладеного договору між позичальником та кредитором був укладений іпотечний договір між банком та ОСОБА_2 (майновим поручителем) за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 592 032,00 грн. 30 листопада 2007 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/1179/82/1495 від 07.09.2007, відповідно до якої сторони дійшли згоди збільшити розмір кредитної лінії на 15300,00 доларів США до 30600,00 доларів США. Відповідні зміни були внесені також до договору іпотеки. З лютого 2009 року позичальник не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки, сума боргу щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Позичальнику та майновому поручителю надіслані вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань, якими було зобов'язано у тридцятиденний термін достроково повернути всю суму заборгованості. Проте в установлений строк заборгованість за кредитом повернута не була, що і стало підставою для цього позову.
23.09.2014 позивачем подав заяву про зміну предмета позову (вих.№114-0-0-00/15-4953), згідно якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/1179/82/1492 від 07.09.2007 року у сумі 60 512, 07 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.11.2013 року (7,993000) складало 483 672, 97 гривень, з яких 20 487, 44 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 285, 04 доларів США - заборгованість за відсотками, пеня за весь період - 34 739, 59 доларів США (т.2 арк.спр.169-170).
17.05.2019 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог (вих.№114/5-152769) згідно з якою зазначив, що оскільки справа слухається з 2012 року та курс валют змінився, виникла необхідність уточнити позовні вимоги, а саме виключити з прохальної частини гривневий еквівалент стягнення заборгованості та розрахувати пеню за один рік в межах позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (за період з 23.11.2012 року по 27.11.2013 року, яка складає 25 905, 41 доларів США). Також звертає увагу, що останній платіж по кредитному договору позичальником було здійснено 26.12.2012 року в сумі 100 доларів США на тіло кредиту та до теперішнього часу погашень не було (т.3 арк.спр.200-201).
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №014/1159/82/1492 від 07.09.2007 у розмірі 51 677, 89 доларів США, з яких 20487,44 доларів США - заборгованість за кредитом; 5285,04 доларів США - заборгованість за відсотками; пеня за період з 23.11.2012 року по 27.11.2013 року - 25905,41 доларів США.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору іпотеки (т.1 арк.спр.61-65). Зазначають, що 30 листопада 2007 року між позичальником та кредитором було складено додаткову угоду до кредитного договору від 07.09.2007, відповідно до якої банк збільшив позичальнику розмір кредитної лінії на 15300 доларів США. Відповідні зміни були внесені і до договору іпотеки від 17.09.2007. Таким, чином розмір кредиту, який за договором повинен був надати позичальнику банк становить 30600,00 доларів США. За період з вересня 2007 року по березень 2008 року ОСОБА_1 отримала від банку кошти загальною сумою 18 800, 00 доларів США. Зазначає, що позичальник до лютого 2009 року добросовісно погашала кредит та оплачувала банку відсотки за користування кредитом, які нараховувались не на суму фактично отриману позичальником (18800,00 доларів США), а на всю суму зазначену у кредитному договорі (30600,00 доларів США). З лютого 2009 року через економічну кризу, втрату роботи пенсійний вік, позичальник ОСОБА_1 щомісячно вносила кредитні внески, однак не у повному розмірі. Додатковою угодою №2 від 12.05.2009 тимчасово до 12.05.2010 було зменшено розмір щомісячного платежу відповідно до графіка доданого до кредитного договору. 26 серпня 2010 року додатковою угодою №4 банк продовжив строк погашення кредиту до 07 червня 2014 року, та тимчасово, до 14 вересня 2011 року зменшив розмір щомісячного платежу відповідно до графіка, доданого до кредитного договору. Таким чином, строк дії кредитного договору станом на дату подання позову ще не закінчився. Фактично ОСОБА_1 отримала від позичальника у кредит лише 18800,00 доларів США а сума виплат станом на 26.12.2012 становить 29761,58 доларів США, що підтверджується розрахунками банку та прибутковими квитанціями про здійснення кредитних внесків у період з вересня по грудень 2012 року. Таким чином, жодних боргів перед банком у ОСОБА_1 немає. Звертає увагу, що у квитанції від 07.09.2007 на суму 4500,00 доларів США підпис виконано не ОСОБА_1 . Крім того зазначає, що ні 4500,00 доларів США, ні 7300,00 доларів США у банку ОСОБА_1 не отримувала. Таким чином, оскільки банк істотно порушив умови кредитного договору, не надавши обумовленої договором суми кредитних коштів у повному обсязі, та безпідставно нарахував проценти за користування кредитом на суму, яку позичальник не отримувала, в результаті чого вона значною мірою позбавилась того, на що розраховувала при укладенні договору, на підставі ст.ст.1051, 651 ЦК України просить розірвати договір іпотеки від 07 вересня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковою Д.М. та зареєстрований в єдиному державному реєстрі за №1748, а у задоволенні первісного позову відмовити.
11 грудня 2012 року ухвалою суду провадження у справі відкрито та призначено судове засідання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2016 року суддею у справі визначено Роман О. А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2017 року суддею визначено Васильченка О. В.
07 травня 2021 року у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з ухваленням рішення Вищою радою правосуддя «Про звільнення з посади судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 » від 08 квітня 2021 року № 798/0/15-21, за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.
25 травня 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
14 липня 2021 року судом за клопотанням представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» виключено з числа відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження. 23.09.2021 ОСОБА_2 була залучена до участі у справі за первісним позовом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2019, позовні вимоги підтримала повністю та просила суд первісний позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та третьої особи за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Т.А. просила відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічну позовну заяву, з підстав викладених у такій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Суд установив, що 07 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/1179/82/1492 (далі - кредитний договір). Надано кредит в іноземній валюті у розмірі 15300,00 дол. США. Кредит надається на 60 місяців з 07.09.2007 по 07.09.2012 згідно графіку надання кредиту. Встановлено відсотки за користуванні кредитними коштами у розмірі 13,5 % річних (т.1 арк.спр.12-15).
Надання кредиту в залежності від обраної програми кредитування може здійснюватися на розсуд кредитора шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів кредитора з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок з можливістю: подальшої видачі готівки через касу кредитора; безготівкової оплати наданих платіжних документів (доручень) позичальника (п.3.2. кредитного договору).
Відповідно пункту 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього договору та остаточне погашення кредиту до 07.09.2012 (включно) на рахунок зазначений в п.4.1. цього договору; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату комісії за обслуговування кредиту.
Кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків, у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках передбачених цим договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення (п. 6.5 кредитного договору).
За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. (п. 10.1 кредитного договору).
07 вересня 2007 року для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо укладеного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковою Д.М. та зареєстрований в єдиному державному реєстрі за №1748, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 арк.спр.20-22). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.08.2006 зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (т.1 арк.спр.23-24).
Відповідно до п 1.1. договору іпотеки цей договір забезпечуються вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №014/1179/82/1495 від 07.09.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 (позичальник), майновим поручителем якої за цим договором виступає ОСОБА_2 . За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний до 07 вересня 2012 року (включно) повернути іпотекодержателю кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15300, 00 дол. США, сплатити проценти за його користування згідно умов кредитного договору, комісійну винагороду, а також можливу неустойку (пеню, штрафи) у розмірі, строки і у випадках, передбачених кредитним та цим договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до пункту 3.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до п.5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Згідно з п. 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі надання іпотекодавцем недостовірної інформації іпотекодержателю згідно п.2.1 цього договору, в тому числі при не попередженні іпотекодержателя про всі відомі іпотекодавцю права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки (у тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку); у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором (п. 5.3 договору іпотеки).
30 листопада 2007 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №014/1179/82/1495 від 07.09.2007, відповідно до якої сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, зокрема сторони дійшли згоди збільшити розмір кредитної лінії на 15 300, 00 доларів США до 30 600, 00 доларів США, виклавши п.1.1. кредитного договору у такій редакції: «1.1. Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії (надалі кредит) з лімітом 30600,00 доларів США» (т.1 арк.спр.17).
30.11.2007 відповідні зміни були внесені і до договору іпотеки від 07.09.2007, на підставі договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, засвідченого Щелковим Д.М. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 07.07.2007 року за № 1747 (т.1 арк.спр.22).
12 травня 2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору №014/1179/82/1495 від 07.09.2007, згідно з умовами якої сторони домовились тимчасово на період з «12» травня 2009 р. до «12» травня 2010 р. (кредитні канікули) зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди (т.1 арк.спр.18).
Під час розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмета позову (т.2 арк.спр.169-170) та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 60 512, 07 доларів США (483 672, 97 грн в еквіваленті по курсу НБУ), з яких 20487,44 доларів США - заборгованість за кредитом, 5285,04 доларів США - заборгованість за відсотками, пеня за весь період - 34739,59 доларів США.
В подальшому 17.05.2019 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (т.3 арк.спр.200-201) та клопотання про виключення неналежного відповідача - ОСОБА_2 , оскільки вона є майновим поручителем і позовних вимог до неї позивач у заяві про уточнення від 17.05.2019 не заявляє (т.3 арк.спр.227-228). З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 51677,89 доларів США, з яких 20487,44 доларів США - заборгованість за кредитом; 5285,04 доларів США - заборгованість за відсотками; пеня за період з 23.11.2012 року по 27.11.2013 року - 25905,41 доларів США.
Розрахунок суми заборгованості міститься в матеріалах справи (т.3 арк. спр.133-138).
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 у зустрічному позові зазначила, що кошти у сумі 4500,00 доларів США та 7300,00 доларів США банк їй не видавав. Просила призначити судово-почеркознавчу експертизу, оскільки таких заяв на видачу готівки вона не підписувала.
16.04.2014 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 (т.2 арк. спр.136-137) у цій справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи ОСОБА_1 вчинено підпис на заяві про видачу готівки №ІРТ/56-57 від 07.09.2007 на суму 4200 доларів США в графі «підпис отримувача» та в заяві на видачу готівки на суму 7300 доларів США від 28.09.2007 в графі «отримувач».
Однак у зв'язку з ненаданням оригіналів досліджуваних документів банком (заяв про видачу готівки на суму 4200 доларів США та на суму 7300 доларів США) судово-почеркознавча експертиза не була проведена.
Натомість банком подано акт №49 від 10.04.2013 №43-1-8-00 про вилучення та знищення документів (т.2 арк.спр.157-159) та зазначено, що заява про видачу готівки №ІРТ/56-57 від 07.09.2007 на суму 4200 доларів США та від 28.09.2007 на суму 7300 доларів США були знищенні за закінченням термінів їх зберігання (т.2 арк.спр.155).
Суд звертає увагу, що у зазначеному акті №49 від 10.04.2013 не конкретизовано, які саме касові документи Шевченківського відділення №20 за 2007 рік були знищенні, та щодо цього зазначає наступне.
Порядок та строки зберігання банківських документів на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Постановою Національного банку України №601 від 08.12.2004 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання».
На порушення цієї Постанови Банк не зберіг оригінали документів що стосуються видачі та оформлення кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах, хоча оригінали таких документів повинні зберігатися протягом 5 років після погашення кредиту.
Оскільки справа знаходилася в суді та існував спір стосовно кредиту отриманого ОСОБА_1 , суд критично оцінює пояснення представника банку та наданий суду акт №49 від 10.04.2013 щодо знищення оригіналів заяв про видачу готівки на суму 4200 доларів США та на суму 7300 доларів США, оскільки такі не узгоджуються із вищезазначеним Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим Постановою Національного банку України №601 від 08.12.2004 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 №337 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, належить: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.
Згідно п.2 Глави 1 Розділу ІІІ зазначеної Інструкції (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Як зазначала сторона позивача за первісним позовом факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується заявами на видачу готівки, а саме №ІРТ/56-57 від 07.09.2007 на суму 4200 доларів США, №ІРТ/1396-22 від 19.09.2007 на суму 500 доларів США, №ІРТ/680-20 від 26.09.2007 на суму 3000 доларів США, №ІРТ/1396-55 від 30.11.2007 на суму 6000 доларів США, №ІРТ/1344-70 від 26.12.2007 на суму 3000 доларів США, №ІРТ/1116-47 від 16.01.2008 на суму 2500 доларів США, №ІРТ/1194-137 від 28.01.2008 на суму 1000 доларів США, №ІРТ/1938-61 від 26.02.2008 на суму 1500 доларів США, №ІРТ/1938-41 від 25.03.2008 на суму 1000 доларів США, які подані банком разом з позовною заявою (т.1 арк.спр.25-33).
Разом з тим, заява на видачу готівки на суму 7300,00 доларів США була подана представником банку 29.11.2013 лише разом із запереченнями на зустрічну позовну заяву (т.2 арк.спр.98).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Повертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що оскільки заява на видачу готівки на суму 7300,00 доларів США була подана представником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» лише 29.11.2013, вже під час розгляду справи, на неї сторона позивача не покликалася у позовній заяві як на один із доводів на обґрунтування свого позову, оригінал такої на вимогу суду не був наданий з підстав знищення такої за закінченням терміну зберігання, крім того така заява на видачу готівки відсутня у матеріалах долученої кредитної справи ОСОБА_1 , відтак з урахуванням наведеного суд оцінює таку заяву на видачу готівки на суму 7300,00 доларів США (т.2 арк.спр.98) як недопустимий та недостовірний доказ у відповідності до вимог ст. ст. 78, 79 ЦПК України.
Також суд зазначає, що у матеріалах кредитної справи ОСОБА_1 містяться копії заяв на видачу готівки (т.1 арк.спр.160-168), зокрема витребовувана судом заява на видачу готівки №ІРТ/56-57 від 07.09.2007 на суму 4200 доларів США, яка не містить підпису отримувача.
Відтак з урахуванням вимог Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 №337 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), а також не надання суду витребовуваного оригіналу заяви на видачу готівки №ІРТ/56-57 від 07.09.2007 на суму 4200 доларів США з підстав знищення такої за закінченням терміну зберігання, відсутність підпису позичальника на такій заяві на видачу готівки яка міститься у матеріалах кредитної справи, суд також оцінює таку заяву як недопустимий та недостовірний доказ у відповідності до вимог ст. ст. 78, 79 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а сторона відповідача за первісним позовом заперечувала підписання лише двох заяв на отримання грошових коштів, суд не оцінює інші заяви на видачу готівки, які містяться в матеріалах справи.
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що останньою здійснювалися погашення, загальний розмір яких станом на грудень 2012 року складає 29761,58 доларів США, що є більшим за фактично отримані відповідачем суми коштів кредитного ліміту та нарахованих відсотків за користування таким.
Таким чином, оскільки розрахунок заборгованості відповідача перед банком (т.1 арк.спр.191-246) проведений із врахуванням заяв на видачу готівки, які суд визнав недопустимими та недостовірними доказами, а сума коштів внесених ОСОБА_1 перевищує розмір отриманого кредиту та нарахованих за користування ним відсотків, а відтак суд вважає що відповідач виконав взяті зобов'язання за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків за кредитом, з урахуванням чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 487,44 доларів США та нарахованими відсотками у розмірі 5285,04 доларів США.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем за первісним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, також заявлено вимогу про стягнення пені за період з 23.11.2012 року по 27.11.2013 року у розмірі 25905,41 доларів США, за прострочення строків повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом.
Оскільки позовна вимога про стягнення розміру пені є похідною від основної позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, у задоволенні основної вимоги судом відмовлено, відтак відсутні підстави для застосування статті 529 ЦК України та п. 10.1 кредитного договору. Отже похідну вимогу про стягнення пені також слід залишити без задоволення.
Щодо зустрічного позову про розірвання кредитного договору та договору іпотеки (т.1 арк.спр.61-65), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України договором є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з тим, у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво.
Згідно з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 отримала від банку кошти загальною сумою 18 800, 00 доларів США, а сума здійснених нею внесків на погашення отриманого кредиту більш ніж у 1,5 рази перевищує суму фактично отриманих нею коштів. Вважає, що сам позичальник істотно порушив умови договору кредиту №014/1179/82/1492 від 07.09.2007, не надавши їй обумовленої договором суми кредитних коштів у повному об'ємі, та безпідставно нараховуючи проценти за користування кредитом на суму, що значно перевищую суму наданих їй коштів. В результаті такого порушення ОСОБА_1 значною мірою позбавилась того, на що розраховувала при укладенні договору, та понесла матеріальні збитки, виплативши позичальнику проценти за користування кредитом значно більші, ніж були обумовлені договором.
Зваживши доводи представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням зазначеної норми, суд приходить до висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено належним чином існування обставин, які б давали підстави для розірвання кредитного договору та договору іпотеки, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження факту істотного порушення банком умов кредитного договору.
Крім того суд зазначає, що згідно з матеріалами справи позичальник був ознайомлений з умовами кредитного договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом у кредитному договорі, договорі іпотеки та додаткових угодах. Будь-яких даних протилежного суд не встановив, а сторона позивача за зустрічним позовом доказів цього не подала.
Також суд вважає необхідним звернути увагу, що розірвання кредитного договору не є підставою для припинення заходів забезпечення кредитного зобов'язання, такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 539/3306/17 від 06.05.2020 року.
У зв'язку з наведеним, суд відмовляє у задоволенні зустрічної позовної заяви за необґрунтованістю.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені сторонами відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, -
у позові Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
У зустрічному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору іпотеки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження - 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок № 9, код ЄДРПОУ 14305909);
відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
третя особа за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 15 листопада 2021 року.
Суддя О. І. Якимець