Іменем України
31 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1193/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",
код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050
електронна пошта: office@tehnova.com.ua
відповідач: Державна установа «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України,
код ЄДРПОУ 38509742, вул. Любецька, 11-А, м. Чернігів, 14000
предмет спору: про стягнення 40775,59 грн
Учасники справи не викликались.
Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" подано позов до Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 40775,59 грн, з яких: 34597,94 грн боргу, 1678,14 грн 3 % річних, 4499,51 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1661/ЗТ/8 про закупівлю від 06.02.2018 року (на постачання теплової енергії) в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Белову С.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Відповідачем в установлений строк 09.12.2021 року подано до суду відзив на позов з запереченнями проти позову.
21.12.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній відхиляє заперечення відповідача.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 1661/ЗТ/8 про закупівлю від 06.02.2018 року. Відповідно до п.10.1,10.4 Договір діє з 01.01.2018 по31. 12.2018, а в частині здійснення розрахунків по зобов'язаннях, що виникли за цим Договором, Договір діє до повного їх проведення.
Згідно п. 1.1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу у 2018 році теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресами, вказаними у додатку №1 до Договору.
Пунктом 5.4. встановлено, що кількість спожитої Споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку Споживача.
У відповідності до п.3.1. Договору вартість цього договору визначається, з урахуванням Податкового Кодексу Україні» та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. даного Договору, строку дії Договору.
У відповідності до п. 3.3. у разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження) Споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита на підставі змінених тарифів, з моменту їх встановлення.
Згідно п.6.1. Договору, Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в кількості і в строки, які передбачені цим Договором. Згідно п. 4.8. Договору в будь-якому випадку Споживач не звільняється від обов'язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 25.10.2018 - по 31.12.2018 року згідно ракунків-фактур № 01661/ЗТ/8 від 23.11.2018, № 01661/ЗТ/8 від 21.12-.2018 за договором №1661/3T/8 від 06.02.2018р. по тарифу, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) 1346,78 Гкал на загальну суму 107800,49 грн.
Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за Договором у вищезазначені періоди підтверджується Актами прийому-передачі теплової енергії від 23 .11.2018 та від 12.12.2018, що підписані сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи.
У січні 2020 року позивачем було зроблено перерахунок-донарахування за теплову енергію поставлену за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 року на підставі пп.1 п.2 Постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на TOB ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Згідно вказаної постанови НКРЕКП TOB ФІРМА «ТЕХНОВА» зобов'язане до 20.01.2020 року здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018р.
Суд зазначає, що тариф на теплову енергію є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч.. З ст. 12 Закону про ціни).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 3 ч. 2 п. 2 - 3 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Згідно ст. 3 ч.3 п.6 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їхза результатами перевірки або моніторингу.
Таким чином позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від № 1976 від 30.06.2015 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.
Відповідач розрахувався із позивачем за поставлену у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 року теплову енергію по тарифу 1346,78 грн/ГГкал, що підтверджується копією акту звірки розрахунків та Випискою з картки за договором №01661 /ЗТ/8. При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався та тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 180,03 грн. (1526,81 грн. - 1346,78 грн. = 180,03 грн.).
Позивач вказує, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь вартість поставленої теплової енергії за Договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку у сумі 34597,94 грн з ПДВ.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34597,94 грн заборгованості по договору; 1678,14 грн трьох процентів річних, 4499,51 грн інфляційних втрат.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за Договором № 1661/ЗТ/8 від 06.02.2018 року щодо здійснення поставки товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді заборгованість за спожиту теплову енергію, у розмірі 34 597,94 грн відповідачем не сплачена.
Судом враховано, що відповідно до Постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 року позивачем здійснювався перерахунок за теплову енергію у зв'язку зі зміною тарифу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 34 597,94 грн є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до п.7.3.4.Договору Споживач при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунків, що додані до позовної заяви, позивачем відповідачу нараховано:
- 3% річних за прострочення оплати в період з 18.02.2020 по 31.12.2020 в розмірі 901,82 грн, та в період з 01.01.2021 по 30.09.2021 в розмірі 776,32 грн.
- інфляційні нарахування за прострочення оплати за період з березня 2020 -вересень 2021 в розмірі 4499,51 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 34597,94 грн заборгованості по Договору № 1661/ЗТ/8 від 06.02.2018 року, інфляційних нарахувань в розмірі 4499,51 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1678,14грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні спору судом враховано, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо вказаних позивачем обставин та наданих доказів, зокрема, заперечень щодо розміру заборгованості, зазначеного позивачем, розміру і порядку нарахувань.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається в сумі 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ 38509742, вул. Любецька, 11-А, м. Чернігів, 14000) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 34597,94 грн заборгованості, 4499,51грн інфляційних втрат, 1678,14 грн трьох процентів річних та 2270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 31 січня 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/