м.Чернівці
31 січня 2022 року Справа № 926/413/22
Суддя Гушилик Світлана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за вх.№413 від 28.01.2022 року
За позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
До відповідача ОСОБА_1
Про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 7316,97 грн, що еквівалентно становить 247,00 євро
Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 7316,97 грн, що еквівалентно становить 247,00 євро.
28.01.2022 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№413.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
Як визначено статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами, господарський суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарсько процесуального кодексу позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
В порушення вимог пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК, позивач зазначив невірну адресу (місцезнаходження) відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК України місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Аналогічна норма міститься в статті 9 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Перевіривши офіційну інформацію стосовно відповідача судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2007 року включений до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця, як фізична особа - підприємець, місцезнаходженням відповідача - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Позивачем же при зверненні до суду вказано відповідача як фізичну особу та зазначено неповну адресу: 60410, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Коровія.
Враховуючи викладене, позивачу слід усунути недоліки позовної заяви, вказавши процесуальний статус відповідача, вірну адресу та код ЄДРПОУ.
Пунктом 5 частиною 3 статті 162 ГПК України визначено перелік відомостей, які має містити позовна заява, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що позивачем не зазначені певні обставини щодо предмету та умов перевезення, зокрема, відсутнє посилання на реквізити конкретної товарно-транспортної накладної, відсутнє посилання на докази, які б свідчили про відстань перевезення, відсутнє посилання на докази, які б свідчили про наявність у відповідача права власності на вантаж, або посилання на реквізити товарно - транспортної накладної відповідно до якої відповідач є перевізником.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, сертифікат №UA-М1/1р-1275-2010 від 13.01.2020 року викладений російською мовою.
Згідно з частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Відповідно до частини 4 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
За приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Частиною 79 Закону України "Про нотаріат" визначено , що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Зважаючи на вищенаведене, позивач повинен надати суду належним чином засвідчений переклад на українську мову сертифікату №UA-М1/1р-1275-2010 від 13.12.2020 року.
Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення та посади особи, яка засвідчує. Копії письмових доказів (кожної сторінки), які подаються до суду, необхідно оформляти відповідно до вимог пункту 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом ДСТУ ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 №144 (чинний з 01.09.21р.).
Однак, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вони завірені не у відповідності до порядку, передбаченого ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003 року, оскільки не зазначено дату такого засвідчення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В порушення вимог, викладених в частині 1 статті 172 ГПК України позивач не надав суду належні та допустимі докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення
Згідно частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з пунктами 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Однак, на підтвердження вчинення зазначених вище дій, позивачем, як доказ направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів надано фіскальний чек, а опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком додатків до позовної заяви відсутній, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу на його адресу, яка зазначена в витязі з ЄДРПОУ, саме тих додатків, які ним надані до суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судом встановлено, що позов датований 18.01.2022 року та підписаний уповноваженою на те особою Том'юк О.А. (дов. від 30.12.21р.), при цьому слід відмітити, що відповідно до штемпелю Укрпошти на поштовому конверті датою оформлення є 26.01.2022 року.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році прожитковий мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня встановлений у розмірі 2481,00 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 7316,97 грн, що еквівалентно становить 247,00 євро.
Відповідно до платіжного доручення від №2253 від 13.12.2021 року Державною службою України з безпеки на транспорті за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено відповідною випискою.
Разом з цим, з огляду на ціну позову та відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір судового збору за подання позовної заяви становить 2481,00 грн.
Отже, звертаючись до Господарського суду Чернівецької області з позовом позивачу належало сплатити 2481,00 грн судового збору.
Таким чином, сума недоплаченого судового збору за майновий спір складає 211,00 грн, а відтак позовна заява подана з порушенням п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті не може бути призначена до розгляду та підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків, який відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу позивача, що якщо усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду за правилами загального позовного провадження (ч.3 ст. 174, ч. 3 ст. 12 ГПК України).
У випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 7316,97 грн, що еквівалентно становить 247,00 євро - залишити без руху.
2.Позивачу:
- вказати процесуальний статус відповідача - ОСОБА_1 , вірну адресу та код ЄДРПОУ;
- надати повний виклад обставин та зазначення (надання) доказів, зокрема, товарно -транспортну накладну;
- надати повний виклад обставин та зазначення (надання) доказів, які б свідчили про наявність у відповідача - ОСОБА_1 права власності на вантаж;
- надати повний виклад обставин та зазначення (надання) доказів, які б свідчили, що саме відповідач - ОСОБА_1 був перевізником;
- належним чином засвідчений переклад на українську мову сертифікату №UA-М1/1р-1275-2010 від 13.01.2020 року;
- засвідчені у відповідності до порядку, передбаченого ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом ДСТУ ДП "УкрНДНЦ" від 01.07.2020 року №144 додатки до позовної заяви, або засвідчити додатки позовної заяви, що містяться в суді;
- докази направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії з поіменним переліком додатків до позовної заяви;
- докази оплати судового збору в розмірі 211,00 грн.
3.Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення позивачем зазначених недоліків.
У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя Гушилик С.М.