ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.01.2022Справа № 910/10002/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Грязнова, буд. 4-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код ЄРПОУ 24510970)
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (пр. Повітрофлотський, буд. 94, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 01128297)
про стягнення 492 342,05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач) про стягнення 492 342,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором купівлі-продажу №УМТЗ-18-357/7 від 26.09.2018 відповідач не розрахувався за фактично поставлений товар згідно видаткових накладних №РН-02362 від 05.12.2018 на суму 134 077, 68 грн та РН-0000006 від 08.01.2019 на 268 155, 36 грн, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 402 233, 04 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 28 993, 83 грн 3% річних та 6115, 18 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
15.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
16.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач не повністю виконав умови договору купівлі-продажу №УМТЗ-18-357/7 щодо належної якості за поставлений товар, а саме не здійснив проходження процедури вхідного контролю товару у встановленому порядку та не надав супровідних документів, які підтверджують якість та відповідність технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів.
23.09.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з підстав того, що відповідач не відмовлявся від приймання товару та від укладеного договору купівлі-продажу, що свідчить про абсолютне прийняття поставленого товару, а не проходження процедури вхідного контролю товару та відсутність супровідних документів, що підтверджує якість товару, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
26.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі - Продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА"(далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №УМТЗ-18-357/7, пунктом 1.1 якого передбачено, що продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити Покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів. Продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ аба ін., видаткову накладну, податкову накладну.
Загальна ціна цього договору визначається специфікаціями та становить 459 113,04 грн. відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 26.09.2018 р. Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в специфікації до договору з урахуванням умов поставки, та протягом дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. 3.2 договору)
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться наступним шляхом: покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій (додатків); продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікацій (додатків) проводить платіж, умови якого зазначаються у кожній специфікації окремо.
Відповідно до п. 6.3.1 договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами (п. 10.1).
Сторонами договору укладено Специфікацію №2 , якою погоджено поставку товарів, укладено Додаткову угоду №1 до Договору, погоджено перелік товарів, їх кількість та вартість, умови оплати, зокрема, вартість товару на суму 402 233,04 грн., умови поставки: СРТ, «Нова Пошта» за рахунок продавця, згідно Інкотермс-2010; місце поставки: м. Київ, вул. Чорновола, 54-А; умови оплати: 100 % оплати проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА», з відстрочкою платежу 15 банківських днів.
Судом встановлено, що позивачем у період з грудня 2018 р. по січень 2019 р. поставлено відповідачу товар на суму 402 233,04 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-02362 від 05.12.2018 та РН-0000006 від 08.01.2019, які пдписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 402 233, 04 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 28 993, 83 грн 3% річних та 61115, 18 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у відповідача відсутні підстави для здійснення оплати у зв'язку з відсутністю доказів проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, а також порушення позивачем умов договору в частині ненадання супровідних документів, які підтверджують якість та відповідність товару вимогам технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Специфікацією передбачено, що 100 % оплати проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА», з відстрочкою платежу 15 банківських днів.
Проте за умовами договору обов'язок проходження вхідного контролю несе сам відповідач з метою виявлення невідповідності товару технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів, у зв'язку із чим, відповідно до п. 2.5 договору у разі виявлення недоліків має повідомити продавця для направлення ним представника з метою складання акту рекламації.
Разом з цим, проходження вхідного контролю, передбаченого Специфікацією, не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України, тому вхідний контроль після поставки продукції не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належний за договором платіж у передбачений договором строк.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов п. 4.1 договору та умов оплати, погоджених Специфікацією № 2 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, свої обов'язки щодо оплати у встановлені строки поставленого товару відповідач не виконав згідно видаткових накладних №РН-02362 від 05.12.2018 на суму 134 077, 68 грн та РН-0000006 від 08.01.2019 на 268 155, 36 грн,
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо аргументів відповідача про ненадання позивачем супровідних документів, які підтверджують якість та відповідність технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів.
Відповідно до статті 666 ЦК якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Однак доказів наявності заперечень з боку відповідача при прийманні товару щодо відповідності товару технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів у момент його отримання або ж направлення повідомлень позивачу для складання Акту рекламації в порядку встановленому договором, матеріали справи не містять; доказів відмови покупця від прийняття товару за видатковими накладними №РН-02362 від 05.12.2018 та РН-0000006 від 08.01.2019 відповідач не надав.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставлених товарів, підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 402233,04 грн основного боргу.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 28 993,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 115,18 грн за порушення зобов'язання.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку з оплати поставленого товару.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору-доручення про надання правової допомоги адвоката від 01.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА та Адвокатським бюро «Сергія Жечева», копію додаткової угоди №1 до зазначеного договору від 01.02.2021, копію ордеру , копію рахунку на оплату №СФ-0000151 від 20.09.2021, копію акту №оу-0000151 приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від на суму 10 000, 00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 123, 129, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості у сумі 517 834,04 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, ідентифікаційний код 24510970) основний борг у сумі 402 233, 04(чотириста дві тисячі двісті тридцять три) грн. 04 коп., інфляційні втрати у сумі 61 115(шістдесят одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 28 993,83 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 10 коп., судовий збір у сумі 7385(сім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2022.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА