ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2021Справа № 924/867/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури (вул. Слави 8, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200) в інтересах держави, в особі Сатанівської селищної ради (вул. Бузкова, 135 Ж, смт Сатанів, Хмельницький район, Хмельницька область, 32034, код ЄДРПОУ 04406118)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" (вул. Лесі Українки 34, кімната 413, Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41829696)
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
Керівник Волочиської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави, в особі Сатанівської селищної ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" (далі - відповідач) про визнання визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до договору про закупівлю №3/21 від 02.02.2021, укладеного між позивачем та відповідачем за результатами відкритих торгів №UA-2020-12-31-000501-b, було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод №1 від 25.02.2021 та №2 від 05.05.2021 щодо збільшення ціни за 1 літр бензину та змінено істотні умови договору, що не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", при цьому сторонами документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення основного договору.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2021.
11.10.2021 до відділу діловодства суду на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти доводів, наведених у позові, заперечив з тих підстав, що прокурор не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним правочину після його виконання сторонами, договір про закупівлю у разі його укладення з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемним в силу закону, тому не може бути визнаний недійним, також договірний характер правовідносин виключає можливість застосовувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, нормами Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість збільшувати ціну після укладення договору до 10%, при чому до розрахунків прокурора слід поставитись критично.
18.10.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та заява про залишення позову без розгляду, обґрунтована тим, що бездіяльність відповідачів не є достатньою підставою для звернення до суду в інтересах держави саме прокурора.
19.10.2021 на електронну пошту суду від керівника Волочиської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару порушує норми Цивільного кодексу України, Гоподарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі", та звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання бюджетних коштів.
Також 19.10.2021 на електронну пошту суду від керівника Волочиської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду та заперечення на клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 підготовче засідання відкладено на 17.11.2021.
25.10.2021 до відділу діловодства суду від керівника Волочиської окружної прокуратури надійшли відповідь на відзив, заперечення на заву про залишення позову без розгляду та заперечення на клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, раніше надіслані на електронну пошту суду.
У підготовчому засіданні 17.11.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/867/21 до розгляду по суті на 01.12.2021.
У судовому засіданні 01.12.2021 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 22.12.2021.
У судовому засіданні 22.12.2021 прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.
У судовому засіданні 22.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.
31.12.2020 Сатанівською селищною радою на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за №UA-2020-12-31-000501-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - нафта, дистиляти: 6 200 літри - бензину марки А-92 та 11 800 літрів - дизельного палива, за результатами якого було визначено переможця - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" із остаточною ціновою пропозицією 429 840 грн з ПДВ.
02.02.2021 між Сатанівською селищною радою (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" (далі - постачальник/учасник) укладено договір про закупівлю №3/21, за умовами якого учасник зобов'язується у 2021 році поставляти замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору). Найменування товару - "код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (Безнин А-92, бензин А-95, дизельне паливо)". Кількість товарів: згідно зі специфікацією (Додаток №1). (п. 1.2. договору).
Загальна вартість цього договору становить 429 840, 00 грн (чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн з ПДВ (п. 3.1. договору).
Відповідно до пункту 11.10. договору передбачено, що зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», про що укладається відповідна додаткова угода.
Підпунктом 2 пункту 11.11 Договору передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умовами, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Внесення таких змін можливе за наявності пред'явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу. Документи, що надається постачальником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладення додаткової угоди.
Специфікацією на закупівлю "код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти" (Бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо)" сторони погодили поставку 6 200 літрів - бензину марки А-92 (за ціною 23, 88 грн з ПДВ за 1 літр) та 11 800 літрів - дизельного палива (за ціною 23, 88 грн з ПДВ за 1 літр).
25.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за 1 літр бензину марки А-92 з 23, 88 грн до 25, 88 грн, а також зменшено обсяг товару - бензину марки А-92 з 6 200 літрів до 5 909, 307 літрів та дизельного палива з 11 800 літрів до 11 019, 58 літрів.
05.05.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою збільшено ціну за 1 літр бензину марки А-92 з 25, 14 грн/л до 27, 60 грн/л та дизельного палива з 25, 74 грн/л до 28, 20 грн/л.
Прокурор, вважає, що вказані додаткові угоди №1 та №2 підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, та істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Як зазначає прокурор, укладення додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законну в бюджетній сфері, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Так, частиною 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Прокурор на підставі ст. 142 Конституції України, та ст. 7 Бюджетного Кодексу України, звертаючись до суду в інтересах держави, визначив, що, в даному випадку, порушення інтересів держави полягає у завданні місцевому бюджету збитків.
Листом від 20.07.2021 №51-2006вих-21 прокурор звертався до Сатанівської селищної ради, у якому просив надати в окружну прокуратуру інформацію про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021 та №2 від 05.05.2021.
У відповідь на дане звернення позивач надав лист №879/02-25/2021 від 13.08.2021, у якому повідомив, що відповідні заходи Сатанівською селищною радою не вживались та вживатись не будуть.
За вказаних обставин суд дійшов про обґрунтованість підстав звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради.
В свою чергу, відповідач у відзиві, зокрема, зазначає, що прокурор не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним правочину після його виконання сторонами, при цьому нікчемний правочин не може бути визнано недійним.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначені основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, зокрема ч 1, 2 вказаної статті визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Переможець процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати: 1) відповідну інформацію про право підписання договору про закупівлю; 2) копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
Згідно з ч. 4 вказаної статті умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Отже, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Так, специфікацією на закупівлю (додаток №1 до договору) "код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти" (Бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо)" сторони погодили поставку 6 200 літрів - бензину марки А-92 (за ціною 23, 88 грн з ПДВ за 1 літр) та 11 800 літрів - дизельного палива (за ціною 23, 88 грн з ПДВ за 1 літр).
Однак, додатковою угодою №1 від 25.02.2021 збільшено ціну за 1 літр бензину марки А-92 та за 1 л. дизельного палива з 23, 88 грн до 25, 88 грн, а додатковою угодою №2 від 05.05.2021 ціну бензину А-92 та за 1 л. до 27, 60 грн і дизельного палива до 28, 20 грн.
При цьому, підставою для укладення сторонами вказаних додаткових угод сторонами зазначено саме вимоги п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зі змісту вказаної статті та п. 11.11 договору не вбачається можливість змінювати обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку на момент укладення додаткових угод.
Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз'ясненні Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304- 04/69987-06 внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі. Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.
Втім будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження збільшення ринкової ціни бензину А-92 та дизельного палива пропорційно визначеним сторонами змінам у додатковій угоді №1 від 25.02.2021 та додатковій угоді №2 від 05.05.2021 матеріали справи не містять.
Не є таким доказом, зокрема, висновок №ц-79 від 21.04.2021 Київської торгово-промислової палати, оскільки містить лише інформацію про середньоринкові ціни на пальне станом на 21.04.2021.
Таким чином, при укладанні додаткових угод №1 та №2 до договору про закупівлю №3/21 від 02.02.2021 сторонами не дотримано вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
В той же час, оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Велика Палата Верховного Суду визначила, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Аналогічна правова позиція викладена у в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 по справі № 916/3156/17.
При цьому, суд зазначає, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Відтак, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, на нього при зверненні до суду з позовом покладений обов'язок обґрунтувати, яким чином укладення цього правочину порушує інтереси держави та необхідність їх захисту.
Як зазначає прокурор, укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України про публічні закупівлі ж порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Своє звернення прокурор обґрунтовує необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання бюджетних коштів.
В той же час, як вбачається з додаткової угоди №2 від 05.05.2021 та №4 від 28.07.2021 до договору №3/21 від 02.02.2021, станом на 28.07.2021 зобов'язання по договору в частині поставки товару, згідно оспорюваних додаткових угод були виконані, а саме поставлено бензин А-92 у кількості 400 л за ціною 23, 88 грн вартістю 9 552, 00 грн, бензин А-92 у кількості 1110 л за ціною 25, 14 грн вартістю 27 905, 00 грн, бензин А-92 у кількості 2155 л за ціною 27, 60 грн вартістю 59 478, 00 грн, дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 23, 88 грн вартістю 23 880, 00 грн, дизельне паливо у кількості 2010 л за ціною 25, 74 грн вартістю 51 737, 40 грн, дизельне паливо у кількості 2060 л за ціною 28, 20 грн вартістю 58 092, 00 грн.
Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно державою.
У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
В той же час, прийняття на сьогоднішній день рішення про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021 №2 від 05.05.2021 внаслідок порушення сторонами вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зумовить припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн ЕНЕРДЖІ" на майно (грошові кошти) внаслідок виконання зобов'язань по спірним правочинам.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку прокурором не обґрунтовано об'єктивної необхідності, зокрема наявності суспільного інтересу для втручання у право на мирне володіння особою своїм майном з урахуванням сумісності відповідного втручання із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду справи прокурором доведено, а відповідачем не спростовано, що додаткові угоди №1 від 25.02.2021 №2 від 05.05.2021 укладені між позивачем та відповідачем з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Однак, звертаючись з позовом до суду прокурор не надав належних та допустимих доказів наявності суспільного інтересу, який є виправданою підставою для визнання таких угод недійсними.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з лікарняного.
Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2022.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА