номер провадження справи 22/55/21
27.01.2022 Справа № 908/3286/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Шульга Ю.В., довіреність № 310 від 22.12.2021
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3286/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Банк Фамільний” (пр. Голосіївський, буд. 26А, м. Київ, 03039)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 15156,34 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Приватне акціонерне товариство “Банк Фамільний” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 1/020-2035 від 09.11.2021) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 15156,34 грн. заборгованості за договором від 07.11.2016 № 371116 на приймання грошових переказів від фізичних осіб. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 530, 629 ЦК України.
21.01.2022 надійшла відповідь на відзив, яка залишена судом без розгляду з підстав, викладених нижче.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 22.12.2021, проти позову заперечив. Після набрання рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 у справі № 908/3211/20, яким було відмовлено ПрАТ “Банк Фамільний” у стягненні 15156,34 грн., позивачем було направлено відповідачу лист від 19.10.2021 № 1/020-1857 разом з примірниками оригіналів зведених актів за період з березня 2017 по червень 2020, які без дати, однак підписані з боку позивача. Договір на приймання грошових переказів від фізичних осіб від 07.11.2016 № 371116 було розірвано з 01.10.2020, вважає, що відсутні підстави для підписання актів після розірвання договору та після ухвалення рішення по справі № 908/3211/20 про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки позивач не виконав свої умови договору (п. 3.2 договору) в частині направлення зведених актів в межах дії договору на адресу відповідача, вважає, що підтвердження факту надання послуг за договором не має. Позивач прагне стягнути кошти з відповідача, однак судовим рішенням вже встановлено, що у відповідача відсутній обов'язок сплати зведених актів виконаних робіт за період з березня 2017 по червень 2020. Також були встановлені розбіжності: в таблиці та акті за грудень 2017 вказана сума 106,10 грн., а в акті за грудень 2017, який доданий до листа банку від 19.10.2021, вже зазначений розмір 160,10 грн. Акти за квітень 2018 направлені без сторінки з підписами. У задоволенні позовних вимог просив відмовити. У разі задоволення позову просив розстрочити виконання судового рішення щодо сплати суми боргу на 3 календарних місяці з дня ухвалення такого рішення.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3286/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 15.11.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху.
30.11.2021 до суду від позивача надійшла заява вих. № 1/020-2137 від 24.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3286/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Присвоєно справі номер провадження 22/55/21. Судове засідання призначено на 28.12.2021.
Ухвалою суду від 28.12.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.01.2022.
21.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив від 14.01.2022 вих. № 1/020-137.
Згідно зі ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Ухвалою суду від 01.12.2021 про відкриття провадження у даній справі, судом був встановлений позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відзив, згідно даних Інтернет сайту Укрпошти «Трекінг відправлень», був отриманий позивачем 30.12.2021. Відтак, останнім днем строку для подання відповіді на відзив було 04.01.2022.
Як слідує з поштового конверту, в якому до суду надійшла відповідь на відзив, вказана відповідь з додатками були здані на пошту 18.01.2022, тобто після закінчення встановленого судом строку для подання відповіді на відзив (04.01.2022).
Позивач не зазначив поважності причин пропуску встановленого судом строку. Клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем не заявлялося.
Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, відповідь на відзив залишається судом без розгляду.
У судове засідання 27.01.2022 з'явився представник відповідача.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник відповідача у судовому засіданні наголосив, що у зв'язку з неявкою представника позивача, враховуючи відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України.
Вказаною нормою законодавства визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на звернення до суду з позовними вимогами надано позивачу для захисту своїх порушених чи оспорюваних суб'єктивних прав.
У справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (рішення від 21 лютого 1975, серія А № 18, п. 28-36) стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань.
Право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997, п. 33).
Господарський суд зазначає, що згідно з приписами ч.ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Ухвалою від 28.12.2021 суд повідомив учасників справи про дату, час і місце судового засідання; явка представників учасників справи у судове засідання була визнана необов'язковою.
Відповідно до приписів ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представника позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники сторін у судове засідання не викликалися, неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи. Суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами, зокрема, позивачем доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав. Крім того, у матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без участі учасника справи, що надійшло до суду 15.12.2021, стосовно призначеного засідання на 28.12.2021. У даному клопотанні, у зв'язку з погіршенням епідеміологічної ситуації, пов'язаної з коронавірусом, просив розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
У даному випадку у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви ПАТ «Банк Фамільний» без розгляду.
У судовому засіданні 27.01.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
07.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому згідно з додатковою угодою № 1 від 22.03.2017 змінено назву на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (замовник за договором, відповідач) та Публічним акціонерним товариством “Банк Фамільний” (виконавець, позивач) укладено договір № 371116 на приймання грошових переказів від фізичних осіб, за умовами якого (п. 1.1) замовник доручає, а виконавець зобов'язується через пункти надання фінансових послуг в м. Запоріжжя та Запорізькій області здійснювати приймання та перерахування грошових переказів від громадян - споживачів на користь замовника по структурних підрозділах замовника.
Відповідно до п. 3.2 договору, за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електроенергію, що адресовані на поточні рахунки із спеціальним режимом використання замовника, відкриті для ЗМЕМ (РЕМ) замовника, замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду в розмірі 0,1% від загальної суми платежів, які перераховані виконавцем на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які вказані в Додатку № 1, не пізніше 5-ти банківських днів з дати надходження від виконавця підписаного Зведеного акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ВАТ "Запоріжжяобленерго", згідно платіжних реквізитів виконавця: рахунок 35703704010600, код банку (МФО) 334840, ЄДРПОУ 20042839.
Сторонами до договору підписані додатки №№ 1-9.
Згідно з п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 09.07.2019, яка вступила в силу з 23.07.2019), за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електроенергію, замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду в розмірі 0,1 % від загальної суми платежів, які перераховані виконавцем на поточний рахунок замовника, який вказаний в Додатку № 1, не пізніше 5-ти банківських днів з дати надходження від виконавця підписаного Зведеного акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника згідно платіжних реквізитів виконавця: рахунок № 35704209020600, код банку (МФО) 334840, ЄДРПОУ 20042839.
Відповідно до п. 3.3, підставою для остаточних розрахунків між сторонами є Зведений акт виконаних робіт, який складається на підставі підписаних актів прийому-здачі виконаних робіт (Форма Акта прийому-здачі виконаних робіт наведена у Додатку № 7 до цього договору), які підписують уповноважений керівник установи виконавця та керівник ЗМЕМ (РЕМ) замовника за місцями їх розташування. Виконавець щомісяця не пізніше перших 2-х банківських днів місяця, наступного за звітним, надсилає на електронні адреси підрозділів замовника акти прийому-здачі виконаних робіт та Зведений акт виконаних робіт на електронні адреси замовника. Замовник до 8-го банківського дня місяця, наступного за звітним, повинен підписати два примірника Зведеного акту виконаних робіт, та надати його на підпис виконавцю. Виконавець на протязі 2-х банківських днів з дати отримання, підписує Зведений акт виконаних робіт, та повертає один примірник замовнику.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що кожна із сторін має право розірвати даний договір. Сторона, що ініціює розірвання договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за місяць до дати розірвання договору.
Листом від 27.08.2020 вих. № 007-066/13359 відповідач повідомив позивача про розірвання з 01.10.2020 договору № 371116 від 07.11.2016.
У матеріалах справи наявні копії підписаних між сторонами Зведених актів виконаних робіт від:
- 25.09.2020 на суму 4,61 грн. за період з 01.01.2020 по 31.01.2020;
- 25.09.2020 на суму 11,47 грн. за період з 01.02.2020 по 29.02.2020;
- 31.03.2020 на суму 4,37 грн. за період з 01.03.2020 по 31.03.2020;
- 25.09.2020 на суму 5,02 грн. за період з 01.04.2020 по 30.04.2020;
- 25.09.2020 на суму 2,69 грн. за період з 01.05.2020 по 31.05.2020;
- 25.09.2020 на суму 0,85 грн. за період з 01.06.2020 по 30.06.2020;
- 31.01.2019 на суму 1543,73 грн. за період з 01.01.2019 по 31.01.2019;
- 28.02.2019 на суму 519,86 грн. за період з 01.02.2019 по 28.02.2019;
- 31.03.2019 на суму 224,75 грн. за період з 01.03.2019 по 31.03.2019;
- 30.04.2019 на суму 169,45 грн. за період з 01.04.2019 по 30.04.2019;
- 31.05.2019 на суму 215,98 грн. за період з 01.05.2019 по 31.05.2019;
- 30.06.2019 на суму 144,09 грн. за період з 01.06.2019 по 30.06.2019;
- 25.09.2020 на суму 129,26 грн. за період з 01.07.2019 по 31.07.2019;
- 31.08.2019 на суму 10,91 грн. за період з 01.08.2019 по 31.08.2019;
- 30.09.2019 на суму 10,64 грн. за період з 01.09.2019 по 30.09.2019;
- 31.10.2019 на суму 6,36 грн. за період з 01.10.2019 по 31.10.2019;
- 30.11.2019 на суму 4,82 грн. за період з 01.11.2019 по 30.11.2019;
- 31.12.2019 на суму 6,18 грн. за період з 01.12.2019 по 31.12.2019;
- 31.01.2018 на суму 315,46 грн. за період з 01.01.2018 по 31.01.2018;
- 28.02.2018 на суму 300,69 грн. за період з 01.02.2018 по 28.02.2018;
- 31.03.2019 на суму 968,08 грн. за період з 01.03.2018 по 31.03.2018;
- 30.04.2018 на суму 1029,00 грн. за період з 01.04.2018 по 30.04.2018;
- 25.09.2020 на суму 1176,97 грн. за період з 01.05.2018 по 31.05.2018;
- 25.09.2020 на суму 1222,57 грн. за період з 01.06.2018 по 30.06.2018;
- 25.09.2020 на суму 1337,97 грн. за період з 01.07.2018 по 31.07.2018;
- 31.08.2018 на суму 1150,49 грн. за період з 01.08.2018 по 31.08.2018;
- 30.09.2018 на суму 781,35 грн. за період з 01.09.2018 по 30.09.2018;
- 31.10.2018 на суму 991,36 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2018;
- 31.11.2018 на суму 1124,75 грн. за період з 01.11.2018 по 30.11.2018;
- 31.12.2018 на суму 1309,06 грн. за період з 01.12.2018 по 31.12.2018;
- 31.03.2017 на суму 9,22 грн. за період з 01.03.2017 по 31.03.2017;
- 30.04.2017 на суму 10,40 грн. за період з 01.04.2017 по 30.04.2017;
- 31.05.2017 на суму 13,72 грн. за період з 01.05.2017 по 31.05.2017;
- 30.06.2017 на суму 13,69 грн. за період з 01.06.2017 по 30.06.2017;
- 31.07.2017 на суму 16,29 грн. за період з 01.07.2017 по 31.07.2017;
- 31.08.2017 на суму 33,07 грн. за період з 01.08.2017 по 31.08.2017;
- 30.09.2017 на суму 54,54 грн. за період з 01.09.2017 по 30.09.2017;
- 31.10.2017 на суму 68,73 грн. за період з 01.10.2017 по 31.10.2017;
- 30.11.2017 на суму 107,79 грн. за період з 01.11.2017 по 30.11.2017;
- 31.12.2017 на суму 106,10 грн. за період з 01.12.2017 по 31.12.2017.
Всього акти підписані на загальну суму 15156,34 грн.
Листом з описом вкладення позивач 25.09.2020 надіслав на адресу відповідача з супровідним
листом від 25.09.2020 вих. № 1/170/171-7031 підписані ним та скріплені печаткою Зведені
акти виконаних робіт від 25.09.2020 за договором № 371116 та акт звірки за період з березня
2017 по червень 2020. Оригінали актів були надіслані у двох примірниках кожен.
Вказане поштове відправлення вручено відповідачу 28.09.2020.
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 25.11.2020 вих. № 003-09/18275 надіслав позивачу оригінали підписаних Зведених актів виконаних робіт від 25.09.2020 в одному примірнику.
Листом з описом вкладення позивач 19.10.2020 надіслав на адресу відповідача з супровідним листом від 19.10.2021 вих. № 1/020/1857 підписані ним та скріплені печаткою Зведені акти виконаних робіт за період з березня 2017 по червень 2020 за договором № 371116 та акт звірки за період з березня 2017 по червень 2020. Просив у відповідності до п. 3.2 договору здійснити протягом 5 банківських днів з дати отримання даного листа оплату комісійної винагороди. У листі зазначено про повторне надіслання вказаних актів, оскільки у позивача наявні оригінали Зведених актів за послуги, надані у період з 01.03.2017 по червень 2020 (включно), що підписані обома сторонами договору.
Вказане поштове відправлення вручено відповідачу 25.10.2021.
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 03.11.2021 вих. № 001-32/4277 повідомив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 у справі № 908/3211/20 ПрАТ «Банк Фамільний» відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Запоріжжяобленерго» за договором № 371116 від 07.11.2016.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору передусім полягає у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач у відзиві не заперечив та не спростував обставину укладення договору № 371116 від 07.11.2016 та факт надання послуг позивачем за вказаними вище актами на загальну суму 15156,34 грн. Однак вважає обов'язок зі сплати наданих послуг відсутнім.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 у справі № 908/3211/20, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Банк Фамільний” про стягнення комісійної винагороди за надані послуги у сумі 15156,34 грн., пені за несвоєчасну оплату винагороди в сумі 1927,27 грн., інфляції за несвоєчасної оплати винагороди в сумі 1078,57 грн., трьох процентів річних за несвоєчасну оплату винагороди в сумі 730,79 грн. за договором на приймання грошових переказів від фізичних осіб від 07.11.2016.
Вказаним рішенням встановлено, що у період з 01.03.2017 по 30.06.2020 позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 15156,34 грн., що зафіксовано у Зведених актах виконаних робіт. Відповідач скористався своїм правом на розірвання договору та в порядку п. 4.1 договору надіслав позивачу повідомлення про розірвання договору з 01.10.2020. Додані до позовної заяви, які підписані зі сторони як позивачем так і відповідачем, зведені акти виконаних робіт, лише свідчать про те, що відповідачем було виконано свій обов'язок згідно з п. 3.3 договору про направлення на підпис виконавцю (позивачу) підписаних двох примірників Зведеного акту виконаних робіт. Однак, позивач не виконав свого обов'язку щодо повернення підписаного примірника Зведеного акту на адресу відповідача. До позовної заяви позивач не додає докази направлення зведених актів виконаних робіт за період з березня 2017 року по червень 2020 на адресу відповідача, а також відсутні докази отримання відповідачем цих зведених актів, що свідчить про неможливість встановити правильність розрахунку позивачем строку настання оплати комісійної винагороди за договором. Отже, керуючись п. 3.2 договору, з огляду на відсутність доказів направлення позивачем та отримання відповідачем зведених актів, прострочка оплати комісійної винагороди з боку відповідача не настала, тому позивачем неправомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційних втрат по кожному зведеному акту починаючи з 06 числа кожного наступного місяця за звітним.
Таким чином, підставою для відмови у задоволенні, зокрема, позовної вимоги про стягнення 15156,34 грн. комісійної винагороди за надані послуги, було відсутність доказів направлення позивачем та отримання відповідачем зведених актів.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку у матеріалах справи наявні докази щодо надіслання відповідачу оригіналів Зведених актів виконаних робіт, що перелічені вище, та покладені у підставу позову. Крім того, у листі позивача від 19.10.2021 № 1/020-1857 зазначено про наявність у позивача оригіналів Зведених актів за надані послуги у період з 01.03.2017 по червень 2020 (включно), що підписані обома сторонами.
Усі Зведені акти за зазначений період підписані без зауважень та заперечень з боку відповідача уповноваженою особою, підпис якої скріплений круглою печаткою юридичної особи - відповідача. В актах зазначено, що претензії щодо надання Банком послуг згідно умов договору з боку Клієнта (відповідача) відсутні. Також зазначено, що акти складені з метою проведення розрахунків між сторонами. Зведені акти відповідають формі, що наведена у додатку № 9 до договору № 371116.
Відповідач не заперечив отримання від позивача вказаних Зведених актів виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, двосторонній характер договору про надання послуг зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послугу замовнику і водночас набуває права вимагати її оплати, якщо інше не встановлено договором, а замовник, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату наданої йому послуги.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Стосовно відсутності підстави для підписання Зведених актів виконаних робіт, про що зазначено у відзиві, суд зазначає, що усі акти складені у період дії договору № 371116, останніми датами їх складення зазначено 25.09.2020. Будь-які інші дати в актах відсутні. Відтак, суд вважає підписаними Зведені акти в дати їх складення.
Крім того, відповідач не заперечив сам факт надання послуг позивачем, а саме послуги з приймання та перерахування платежів (грошових переказів) за спожиту електроенергію, розміру сум грошових переказів, прийнятих від споживачів, та розміру комісійної винагороди.
Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів сплати позивачу суми 15156,34 грн. матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.
Відтак, вимога про стягнення з відповідача 15156,34 грн. заборгованості заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Таким чином, позов задовольняється судом повністю.
Відповідач виклав у відзиві заяву про розстрочення виконання судового рішення, просив розстрочити виконання рішення по справі щодо сплати ПАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу строком на 3 (три) календарних місяці з дня ухвалення такого рішення.
Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначив, що перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Станом на 21.09.2021 податковий борг відповідача становить 1119,1 млн.грн. Складна ситуація склалася не з вини відповідача. Основною причиною є значна заборгованість споживачів за надані послуги з постачання електроенергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам відповідача, а також відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Станом на 01.09.2021 дебіторська заборгованість споживачів склала 1359,0 млн.грн. Відповідач має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 186824,26 тис.грн. Сума мінімально необхідних платежів з 01.01.2021 складає 292062 тис.грн. на місяць. На рахунках відповідача відсутні грошові кошти. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки накладено арешт 22.09.2017. Станом на 01.09.2021 кредиторська заборгованість перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн.грн. Прибуток у розмірі 672000,00 грн., що зазначений у звіті про фінансові результати за 2019, є незначним та не може свідчити про задовільний фінансовий стан відповідача. Критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта. Звертає увагу, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
На підтвердження викладених вище обставин, відповідач долучив до відзиву відповідні докази. Відповідно до листа ЗУ ОВПП ДПС, відповідач має заборгованість з платежів,, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, у сумі 607477980,68 грн. Згідно довідок відповідача, дебіторська заборгованість становить 1359,0 млн.грн. споживачів за електроенергію, 634,1 млн.грн. покупців з розподілу електроенергії; податковий борг становить 1119,1 млн.грн.; кредиторська заборгованість становить 186824,26 тис.грн. Згідно експертного висновку за результатами проведення економічного дослідження ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 21.11.2021, протягом 2015-2020 років наявні ознаки критичної неплатоспроможності, на час дослідження підприємство неспроможне сплачувати поточні зобов'язання належним чином, встановлено недостатність власних фінансових ресурсів.
Позивач проти розстрочення судового рішення не заперечив.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..". У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, з метою дотримання балансу інтересів сторін, врахування можливих негативних наслідків для боржника при одномоментному виконанні рішення у встановлений строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, враховуючи, що сума боргу є незначною, позивач проти розстрочення судового рішення не заперечив, вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, розстрочивши на 3 місяці виконання судового рішення у частині стягнення з відповідача 15156,34 грн. заборгованості, шляхом стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» щомісячно по 5052,11 грн. до останнього числа місяця включно та суми 5052,12 грн. до останнього числа останнього місяця розстрочки.
При цьому суд враховує, що обов'язок зі сплати заборгованості виник у відповідача у листопаді 2021 (5-ть банківських днів з дати надходження від виконавця підписаного Зведеного акту виконаних робіт). Зведені акти були надіслані позивачем лише 19.10.2021 та отримані відповідачем 25.10.2021. У даному випадку, позивач зі свого боку допустив неналежну сумлінність, пов'язану зі своїм обов'язком надіслання актів відповідачу, оскільки саме після отримання актів у відповідача виник обов'язок з їх оплати.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства “Банк Фамільний” (пр. Голосіївський, буд. 26А, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 20042839) 15156 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 34 коп. заборгованості за договором на приймання грошових переказів від фізичних осіб від 07.11.2016 № 371116, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 15156 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 34 коп. заборгованості на 3 (три) календарних місяці, шляхом стягнення по 5052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 11 коп. щомісячно - до останнього числа місяця включно та суми 5052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 12 коп. до останнього числа останнього місяця розстрочки.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 31 січня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко