номер провадження справи 22/50/21
27.01.2022 Справа № 908/3394/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Харцизова Т.В., ордер серії АР № 10710631 від 19.11.2021
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3394/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )
до відповідача: Бірюкова Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" (вул. Фізкультури, буд. 30-В, м. Київ, 03150)
про стягнення 25 432,52 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Фізична особа-підприємець Коротенко Ірина Олексіївна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 19/11/21/1 від 19.11.2021) до Бірюкова Сергія Сергійовича про стягнення суми компенсації за договором експлуатації обладнання № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018 у розмірі 25432,52 грн., з яких: штраф за втрату обладнання - 12716,26 грн., відновна вартість обладнання - 12716,26 грн.
Позов обґрунтований ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 16, 207, 256, 257, 506, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 180, 193, 216, 218 ГК України.
15.11.2018 Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна, Фізична особа - підприємець Бірюков Сергій Сергійович та Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" уклали договір № UA_SE_93_5234 про експлуатацію обладнання. 20.12.2018 сторонами підписаний акт приймання - передачі обладнання, відповідно до якого відповідач прийняв обладнання: тайфун-90 (3+1), Undef, 2017 (3000306102), заводський номер НОМЕР_1 D, кількість - 1 шт., місце розташування - АДРЕСА_4 , «Келих», вартість (відновна вартість) 12716,26 грн. 20.04.2021 представниками позивача та третьої особи була здійснена спроба повернення обладнання, однак за місцем знаходження обладнання воно було відсутнє. 05.05.2021 позивач (дистриб'ютор) надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення обладнання. Позивач вважає, що ігнорування вимог позивача про повернення обладнання та небажання взаємодії зі сторони відповідача, вказує на неможливість повернення переданого обладнання. Вказане свідчить про вибуття з користування та розпорядження відповідача обладнання, тобто його втрату.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не подав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, щодо позову або відзиву
У письмовому пояснення, що надійшло до суду 28.12.2021, зазначено про підтримання позовних вимог позивача.
4. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3394/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Як встановлено судом, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Бірюков Сергій Сергійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 13.11.2019 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням.
Суд, відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України, 24.11.2021 звернувся з запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, Бірюков Сергій Сергійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3394/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Присвоєно справі номер провадження 22/50/21. Судове засідання призначено на 28.12.2021. На підставі ст. 50 ГПК України, згідно з клопотанням позивача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" (вул. Фізкультури, буд. 30-В, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 30965655).
Ухвалою суду від 28.12.2021 розгляд справи відкладено на 27.01.2022.
У судове засідання 27.01.2022 з'явився представник позивача.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідач, його представник та представник третьої особи у судове засідання 27.01.2022 не з'явилися, причини неявки відповідача суду невідомі. Про дату, час і місце судового слухання справи учасники справи повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з клопотанням представника третьої особи, що викладено у письмовому поясненні, останній просив розглянути справу без участі представника ПрАТ "Абінбев Ефес Україна".
Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 . Поштове відправлення з ухвалою суду від 29.11.2021 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копії судових ухвал надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом були вжиті також інші дії щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. А саме: відповідні повідомлення були розміщені на сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет. Суд також вчиняв спробу передати телефонограму відповідачу, однак телефонний зв'язок з відповідачем був відсутній (телефонний номер не обслуговується).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідача та третьої особи. Суд також враховує, що явка сторін у судове засідання 27.01.2022 обов'язковою не визнавалася, строк розгляду даної справи спливає 28.01.2022.
У судовому засіданні 27.01.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
15.11.2018 Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна (далі - дистриб'ютор, позивач) та Фізична особа - підприємець Бірюков Сергій Сергійович (далі - торгова точка), за погодженням і з дозволу Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна") (далі - компанія), уклали договір № UA_SE_93_5234 про експлуатацію обладнання, відповідно до п. 1.1 якого, дистриб'ютор зобов'язується за окремою письмовою згодою компанії (в акті приймання-передачі) передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов'язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб'ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.
Пунктами 1.4, 1.5 договору № UA_SE_93_5234 передбачено, що обладнання передається дистриб'ютором торговій точці за актом приймання-передачі. Акти приймання-передачі обладнання попередньо погоджуються компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії, і лише після цього підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. За відсутності описаного вище погодження компанії дистриб'ютор не має права передавати торговій точці зазначене у відповідному акті обладнання, а торгова точка не має права приймати таке обладнання від дистриб'ютора. Передача дистриб'ютором обладнання торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього, власником обладнання залишається компанія.
Згідно з п. 1.10, торгова точка повинна забезпечити утримання та експлуатацію обладнання відповідно до особливостей та правил його утримання та експлуатації.
За пошкодження та/або втрату обладнання торгова точка несе відповідальність перед дистриб'ютором, крім визначених цим договором випадків, у яких торгова точка несе відповідальність перед компанією (п. 1.7).
За умовами п. 1.12, торгова точка зобов'язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.
Торгова точка зобов'язана забезпечити можливість безперешкодного доступу представників дистриб'ютора та/або компанії до обладнання для здійснення контролю за умовами утримання та експлуатації обладнання торговою точкою (п. 1.15).
Відповідно до п. 1.20 договору, дистриб'ютор має право в будь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб'ютору. Така вимога є обов'язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить погодження компанії у вигляді підпису уповноваженого представника компанії, скріпленого печаткою/штампом компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаній у ній строк та зобов'язана повернути обладнання дистриб'ютору, який прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється актом приймання-передачі, який має бути до його підписання торговою точкою і дистриб'ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії. За відсутності описаного вище погодження компанії торгова точка не має повертати дистриб'ютору зазначене у відповідному акті обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб'ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб'ютору з порушенням цієї умови.
Згідно п. 1.21, компанія має право в будь-який момент часу висунути торговій точці вимогу про повернення обладнання безпосередньо компанії. Така вимога є обов'язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить підпис уповноваженого представника компанії, скріплений печаткою/штампом компанії. З моменту отримання такої вимоги торгова точка несе відповідальність щодо пошкодження та/або втрату (викрадення, пожежі, повені, тощо) обладнання перед компанією та не має права повертати обладнання дистриб'ютору, а зобов'язана повернути його компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу компанії у вказаний у цій вимозі строк та повернути обладнання компанії, яка прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою компанії оформлюється актом приймання-передачі, який має бути підписаний торговою точкою і компанією і скріплений їх печатками/штампами (за наявності). Компанія зобов'язана надати дистриб'ютору копію такого акту приймання-передачі та не має права вимагати від дистриб'ютора повернення обладнання, зазначеного в такому акті. Дистриб'ютор не має права перешкоджати такому способу повернення обладнання компанії. У випадку порушення торговою точкою встановленої цим пунктом умови про заборону повернення обладнання дистриб'ютору торгова точка повинна сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб'ютору.
Торгова точка несе ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання від дистриб'ютора і до моменту його повернення компанії або дистриб'ютору (п. 1.22).
В разі повної втрати обладнання внаслідок викрадення, пожежі, повені, торгова точка зобов'язується надати дистриб'ютору та/або компанії видане уповноваженими органами державної влади (зокрема, органами МВС, МНС) документальне підтвердження його втрати. В цьому випадку торгова точка не звільняється від відповідальності, передбаченої цим договором за втрату обладнання, крім випадків, коли компанія прийме рішення про звільнення торгової точки від такої відповідальності.
Згідно п. 1.24, обладнання, яке передане торговій точці, торгова точка зобов'язана повернути дистриб'ютору (а у випадках, передбачених цим договором - компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв'язку. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб'ютором та торговою точкою, який в обов'язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою/штампом компанії.
Згідно з п. 1.25, у випадку закінчення строку дії договору, припинення строку його дії, розірвання, торгова точка повинна повернути дистриб'ютору обладнання протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб'ютором та торговою точкою, який в обов'язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою/штампом компанії.
Пунктом 1.27 договору передбачено, що у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб'ютору), вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.
Строк дії договору - з дня підписання його всіма сторонами та погодження компанією. Якщо за 30 днів до дня закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні (або компанія не надішле обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення строку дії договору у визначений договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на всі наступні випадки закінчення строку його дії (п. 1.30).
Договір припиняє свою дію з дня припинення/розірвання договору дистрибуції, укладеного між компанією та дистриб'ютором, або з дня повернення торговою точкою обладнання, яке перебуває у володінні та/або експлуатації торгової точки (п. 1.31).
Договір на кожній сторінці скріплено підписами сторін, круглою печаткою позивача, а також прямокутним штампом компанії.
20.12.2018 між позивачем, ФОП Бірюковим С.С., за погодженням із ПАТ «Сан Інбев Україна», за вказаним вище договором підписаний акт № 20181220035928 прийому - передачі обладнання, відповідно до якого дистриб'ютор (позивач) передав, а торгова точка (відповідач) прийняв для експлуатації наступне обладнання: тайфун-90 (3+1), Undef, 2017 (3000306102), заводський номер О3070611181011593161378317058D, кількість - 1 шт., місце розташування - м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 127, «Келих», вартість (відновна вартість) 12716,26 грн., технічний стан задовільний.
Згідно акту від 20.04.2021, складеного представниками третьої особи (компанії) та позивача, 20.04.2021 вказані вище представники компанії і дистриб'ютора прибули до торгової точки кафе ФОП Бірюкова С.С. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 127, «Келих», для отримання від ФОП Бірюкова С.С. наступного обладнання: охолоджувач тайфун-90 (3+1), Undef, О3070611181011593161378317058D, яке раніше було передано торговій точці за договором про експлуатацію обладнання № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018. Повернути обладнання, що було передане торговій точці, не вдалося, оскільки обладнання відсутнє за вказаною адресою місця знаходження торгової точки. Торгова точка також була відсутня за вказаною вище адресою. Стало відомо, що за даною адресою знаходиться інша ТТ ФОП Федякін О.О.
09.07.2021 позивач (дистриб'ютор) направив на юридичну та фактичну адресу відповідача письмову вимогу про повернення обладнання вих. № 05/05/21/8 від 05.05.2021, відповідно до якої вимагав згідно з умовами договору № UA_SE_93_5234 про експлуатацію обладнання від 15.11.2018 повернути протягом 3 днів з моменту отримання цієї вимоги обладнання: відповідно до акту прийому-передачі обладнання № 20181220035928 від 20.12.2018: тайфун-90 (3+1), Undef, 2017 (3000306102), заводський номер О3070611181011593161378317058D, у кількості 1 шт. Повернення обладнання мотивовано припиненням з 16.03.2020 договору № UA_SE_93_5234, оскільки 16.03.2020 між ФОП Коротенко І.О. та ПрАТ "Абінбев Ефес Україна" було припинено дію договору дистрибуції.
На вимозі міститься підпис та кругла печатка ФОП Коротенко І.О., відмітка про погодження і надання дозволу від третьої особи (компанії) та підпис уповноваженої особи третьої особи і прямокутний штамп компанії (третьої особи).
Направлення вимоги підтверджується фіскальними чеками від 09.07.2021, поштовими накладними та описами вкладення у цінний лист.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Як встановлено судом, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Бірюков Сергій Сергійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 13.11.2019 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням.
Станом на дату укладення договору № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018, Бірюков Сергій Сергійович здійснював підприємницьку діяльність, 18.01.2018 було внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Бірюкова С.С.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 викладений правовий висновок, згідно якого, з огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору передусім полягає у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Згідно ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем для експлуатації обладнання: тайфун-90 (3+1), Undef, 2017 (3000306102), заводський номер О3070611181011593161378317058D, кількість - 1 шт., вартість (відновна вартість) 12716,26 грн. на умовах укладеного між сторонами договору № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018.
Відповідач належних та достатніх доказів повернення обладнання, що було ним отримано, позивачу або третій особі суду не надав.
Згідно складеного акту від 20.04.2021, обладнання відсутнє за адресою, за якою воно мало експлуатуватися. Вказана обставина відповідачем не спростована.
При цьому, за умовами п. 1.12 договору, відповідач зобов'язався експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12716,26 грн. відновної вартості обладнання підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Враховуючи наведені приписи законодавства та умови договору № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 12716,26 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів сплати позивачу суми 12716,26 грн. штрафу матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.
Позов задовольняється судом повністю.
7. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Бірюкова Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 25432 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 52 коп. компенсації за договором експлуатації обладнання № UA_SE_93_5234 від 15.11.2018, з яких: штраф за втрату обладнання - 12716 (дванадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 26 коп., відновна вартість обладнання - 12716 (дванадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 26 коп., та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 31 січня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко