61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
14.08.2020р. м. Харків Справа №905/313/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши справу №905/313/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до відповідача Огнєва Руслана Юрійовича
про стягнення 95 885, 91 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
Суть спору: АТ КБ «Приватбанк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Огнєва Р.Ю. про стягнення 95 885,91 грн., з яких: 81 666,65 грн. - заборгованість за кредитом, 2 784,45 грн. - заборгованість за відсотками, 9 240 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 194,81 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № б/н від 28.03.2019р.
Ухвалою суду від 08.04.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач про розгляд даної справи повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 08.04.2020р. на його юридичну адресу: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, яка одержана ним 15.04.2020р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102231726305.
Відповідач відзив на позов у строк, який продовжувався на строк дії карантину відповідно до п.4 розд. Х «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р. та закінчився 06.08.2020р. відповідно до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ №731-IX від 18.06.2020р., не подав.
При цьому, про розгляд даної справи повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 08.04.2020р. на адресу його проживання: АДРЕСА_1 , що зазначена у позові та повідомлена Відділом з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб (лист за вх. №4799/20 від 04.03.2020р.) на запит суду від 13.02.2020р. Проте, вказана ухвала суду не вручена відповідачу та повернута до суду органом поштового зв'язку з довідкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Одночасно, ухвала суду від 08.04.2020р. розміщена у ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, з огляду на закінчення строку вирішення спору 06.08.2020р. (з урахуванням п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ №731-IX від 18.06.2020р.), справа вирішена за наявними у ній матеріалами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.
14.08.2020р. судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:
28.03.2019р. ФОП Огнєвим Р.Ю. за допомогою електронно-цифрового підпису підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг «КУБ» (далі - заява про приєднання), якою він приєднався до розд. 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ «Приватбанк» pb.ua. та яка разом з цими Умовами складають кредитний договір між банком та клієнтом.
У п. 1.1 заяви про приєднання встановлено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.
У п.п.1.2., 1.3., 1.4. заяви про приєднання встановлено, що розмір кредиту становить 140 000 грн., строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту, проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку №1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу». У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї Заяви, клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п.п. 1.5., 1.6. заяви про приєднання).
Додатком №1 до заяви про приєднання є Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, відповідно до якого з квітня 2019 року по вересень 2019 року сплачується кредит у розмірі 11 667,67 грн. та проценти у розмірі 2 520 грн. щомісячно, з жовтня 2019 року по березень 2020 року - кредит у розмірі 11 667,67 грн. та проценти у розмірі 2 240 грн. щомісячно.
У п.3.2.8.1. витягу з Умов у редакції, яка діяла з 01.03.2019р. до 01.04.2019р. (тобто станом на момент підписання заяви про приєднання) та знаходиться у загальному доступні у мережі Інтернет http://privatbank.ua/terms, встановлено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов).
За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.) (п. 3.2.8.3.2. Умов).
При порушенні клієнтом будь якого грошового зобов'язання, клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві (п.3.2.8.3.3 Умов).
Клієнт зобов'язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2, повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3. Умов).
При настанні будь-якої з наведених подій, в тому числі порушення клієнтом будь-яких зобов'язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, банк на свій розсуд має право відповідно до ст. 651 ЦКУ, ст. 188 ГКУ здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням клієнту повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором (п. 3.2.8.6.2. Умов).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі зазначеному в п. 3.2.8.3.2 (п.3.2.8.9.1 Умов).
Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п.3.2.8.9.2 Умов).
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.9.3 Умов).
Зобов'язання за договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п. п. 3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими (п. 3.2.8.9.6 Умов).
У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п.3.2.8.10.1 Умов).
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 3.2.8.10.3 Умов).
Договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 3.2.8.11 Умов).
У розділі «Тарифи» Умов встановлено, що щомісячні проценти за користування кредитом «КУБ» становлять перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту), проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором - 4% від суми простроченої заборгованості, пеня - подвійна облікова ставка НБУ.
28.03.2019р. позивачем видано відповідачу кредит у розмірі 140 000 грн., що підтверджується наявною у справі випискою по рахунку відповідача.
28.04.2019р. відповідачем сплачено 11 680 грн., які зараховано позивачем в рахунок погашення кредиту, 28.05.2019р. - 11 680 грн., які зараховано позивачем в рахунок погашення кредиту, 02.07.2019р. - 11 680 грн., з яких 41,35 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення пені, 46,56 грн. - в рахунок погашення процентів, нарахованими на прострочену заборгованість, 11 592,09 грн. - в рахунок погашення кредиту, 07.08.2019р. - 11 979,68 грн., з яких 122,79 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення пені, 142,30 грн. - в рахунок погашення процентів, нарахованими на прострочену заборгованість, 11 714,59 грн. - в рахунок погашення кредиту, 29.08.2019р. - 11 666,67 грн., які зараховано позивачем в рахунок погашення кредиту.
Також, 28.04.2019р. відповідачем сплачено проценти за користування кредитом у розмірі 2 520 грн., 28.05.2019р. - 2 520 грн., 02.07.2019р. - 2 520 грн., 07.08.2019р. - 2 520 грн., 28.08.2019р. - 300,32 грн., 29.08.2019р. - 2 219,68 грн.
03.12.2019р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № J3SKTKUB0KLB9 від 20.11.2019р., в якому просив погасити заборгованість за кредитним договором б/н від 28.03.2019р. у розмірі 30 184,80 грн. (з яких 23 333,34 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1 151,11 грн. - заборгованість по процентам, 940,35 грн. - пеня, 4 760 грн. - заборгованість по комісії) у строк до 27.12.2019р. та зазначив про те, що в разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк, кредитний договір буде розірваний починаючи з 28.12.2019р. на підставі п. 3.2.8.6.2 Умов та ст. 651 ЦК України.
Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 81 666,65 грн., за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 9 240 грн., за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, у розмірі 2 784,45 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі 2 194,81 грн.
Також судом встановлено, що 28.10.2019р. до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис під № 22770060002030262 про припинення підприємницької діяльності ФОП Огнєвим Р.Ю. за власним бажанням.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, п.п. 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18, від 09.10.2019р. у справі 127/23144/18.
Згідно зі ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі № 910/16713/15.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 202 - 208 ГК України, ч. 8 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Оскільки зобов'язання Огнєва Р.Ю. під час здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця перед позивачем виникли з господарського договору та не припинились із втратою ним статусу фізичної особи-підприємця, позивач обґрунтовано визначив належність даного спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання згідно зі ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливістю договору приєднання є те, що одна сторона приймає і погоджується із запропонованими іншою стороною умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладено кредитний договір б/н від 28.03.2019р. шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до розд. 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ», який є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних прав та обов'язків.
При цьому, розд. 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» знаходиться у загальному доступі у мережі Інтернет http://privatbank.ua/terms та підстави вважати, що відповідач, який підписав заяву про приєднання до нього, не ознайомлений з ним у суду відсутні. Під час розгляду справи про необізнаність з цим розділом Умов відповідачем не заявлено.
У даному випадку суд керується саме тією редакцією розд. 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ», яка знаходиться у загальному доступні у мережі Інтернет http://privatbank.ua/terms та яка діяла з 01.03.2019р. до 01.04.2019р. (розділ архів договорів, повний договір актуальний на 01.03.2019р.), тобто станом на момент підписання заяви про приєднання.
Одночасно, витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» розд. 3.2.8 Умови та правила надання кредиту «КУБ», який наданий позивачем до справи, судом до уваги не прийнято, оскільки його умови не відповідають умовам заяви про приєднання та розд. 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» у редакції, яка знаходиться у загальному доступі у мережі Інтернет http://privatbank.ua/terms та діяла на момент підписання відповідачем заяви про приєднання (щодо розміру процентів за користування кредитом).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Приписами ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Нормами ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з висновками щодо застосування ст. ст. 1048, 1050 та 625 ЦК України у їх взаємозв'язку, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018р. у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У постанові Верховного суду від 05.03.2019р. у справі № 5017/1987/2012 вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 ЦК України (п.п. 49, 50 постанови).
В силу приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитного договору б/н від 28.03.2019р., строк дії якого встановлений до 28.03.2020р., позивачем видано відповідачу кредит у розмірі 140 000 грн. У свою чергу, відповідач зобов'язався повернути цей кредит та сплатити відсотки за користування ним за перші 6 місяців у розмірі 1,8 %, починаючи з 7 - го місяця - 1,6 % від початкового розміру кредиту (по 2 520 грн., 2 240 грн. відповідно) шляхом здійснення щомісячних платежів з квітня 2019р. по березень 2020р. (згідно графіку, що є додатком № 1до заяви про приєднання), а у разі порушення строку його повернення - у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.
Між тим, відповідач виконував свої зобов'язання за кредитним договором б/н від 28.03.2019р. неналежним чином, а тому позивач звернувся до нього з повідомленням № J3SKTKUB0KLB9 від 20.11.2019р., в якому просив погасити заборгованість за простроченим кредитом, відсотками, пенею, комісією у загальному розмірі 30 184,80 грн., що утворилась за цим договором, у строк до 27.12.2019р. та попередив про те, що в разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк, кредитний договір буде розірваний починаючи з 28.12.2019р.
Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, згідно з пп. в) п. 3.2.8.6.2 Умов кредитний договір б/н від 28.03.2019р. є достроково розірваним з 28.12.2019р. в односторонньому порядку.
Отже, позивач отримав право вимоги дострокового повернення кредиту у розмірі 81 666,65 грн. та сплати відсотків у розмірі 9 240 грн., які нараховані за період вересень - грудень 2019 року на підставі п. 1.4 заяви про приєднання з урахуванням додатку № 1 до неї, п. 3.2.8.3.2 Умов, ст. 1048 ЦК України та є звичайною платою відповідача за користування наданими позивачем кредитними коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань.
При цьому, п. 1.4 заяви про приєднання з урахуванням додатку № 1 до неї, п. 3.2.8.3.2 Умов не передбачено сплату відсотків саме «у вигляді щомісячної комісії», а тому таке їх визначення позивачем є помилковим. Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, при розгляді даної справи суд визнав за можливе вважати їх звичайними відсотками за користування кредитом, оскільки помилкове визначення цих відсотків як відсотків «у вигляді щомісячної комісії» не змінює їх правову природу.
Одночасно, з огляду на прострочення здійснення відповідачем щомісячних платежів за кредитом, на підставі п. 1.6 заяви про приєднання, п. 3.2.8.3.3 Умов позивачем нараховано відсотки за період з 30.09.2019р. по 28.12.2019р. у розмірі 2 784,45 грн. за підвищеною процентною ставкою - 4 % на місяць (48% на рік), які за своєю правовою природою є відсотками, нарахованими у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання і охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №924/1473/15, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача як боргу за кредитом у розмірі 81 666,65 грн. та за відсотками, нарахованими за користування кредитом, у розмірі 9 240 грн., так і за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за кредитом, у розмірі 2 784,45 грн., незважаючи на те, що позивач не посилався на норми ст. 625 ЦК України та застосовуючи у цьому випадку принцип jura novit curia («суд знає закони»), що, у свою чергу, є підставою для їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно ст. ст. 549 , 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 1.6. заяви про приєднання передбачено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, клієнт зобов'язаний сплатити банку неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.
У п. п. 3.2.8.10.1, 3.2.8.10.3 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені, нарахованої за період з 30.09.2019р. по 28.12.2019р. складає 2 194,81 грн., перевірено судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 194,81 грн., а отже і про їх задоволення у повному обсязі.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.
2.Стягнути з Огнєва Руслана Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідент. код ЄДР 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 81 666 (вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 65 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 9 240 (дев'ять тисяч двісті сорок) грн., заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість у розмірі 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 45 коп., пеню у розмірі 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 81 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 19.08.2020р.
Суддя Л.В. Ніколаєва